Вона розкрила шухляду з написом "Побутова хiмiя" -- i прикипiла до мiсця! Шухляда була майже порожня!..

Лукерiя Лукiвна побiгла за рятiвним зошитом, хоча чудово пам'ятала, що саме має бути в шухлядi: адже лише позавчора вона поновила свої запаси.

Не вистачало багатьох речей: прального порошку, мастики для паркету, чотирьох пачок побутової соди, аерозолю з емальовою фарбою i -- знову ж таки! -- пляшечки з клеєм "Марс"!

На цей раз Лукерiя Лукiвна не стала мовчати. Вона зазирнула в кiмнату, де Сидiр Силович, лежачи на диванi, читав газету, й вигукнула:

-- Сидоре, бiда!

Той неохоче вiдклав газету, поволi пiдвiвся з дивана, всунув ноги в капцi, як завжди прим'явши задники, солодко потягся й нарештi спитав:

-- Де бiда, яка бiда?

-- Там, на кухнi! -- злякано озирнулася Лукерiя Лукiвна й повiдала чоловiковi про дивну пропажу.

-- Тю, -- махнув рукою Сидiр Силович, коли дружина скiнчила, -ото вигадала! Сама, напевне, кудись усе запроторила, а тепер панiкуєш.

-- Я не панiкую, -- образилась дружина. -- Ось поглянь сам! -- I простягнула чоловiковi зошит.

Сидiр Силович уважно перевiрив записи i тiльки головою похитав.

-- Слухай! -- зиркнув вiн раптом на похнюплену дружину. -- А давай зробимо так: знов купимо все й поставимо в шухляду. Тiльки в коробцi з пральним порошком проколупаємо невеличку дiрочку. I коли воно поцупить порошок, вiн буде сипатись через отвiр, i ми побачимо, куди його занесено!

-- Чудово! -- вигукнула Лукерiя Лукiвна i на радощах, що в неї такий мудрий чоловiк, дзвiнко цмокнула його в колючу щоку.

Так вони й зробили перед тим, як пiти на роботу.

А наступного ранку Сидiр Силович, тiльки-но прокинувся й вийшов на кухню, щоб поставити чайник, -- так i закляк iз розкритим вiд позiху ротом: вiд шафи з "Побутовою хiмiєю" бiгла тоненька смужка бiлого прального порошку i зникала за порогом!