Двадцять восьмий аркуш. Зустрiч без обiймiв

Двадцять дев'ятий аркуш. Забутi обличчя

Тридцятий аркуш. Справи

Тридцять перший аркуш. Таємнича записка

Тридцять другий аркуш. Чорний хiд

Тридцять третiй аркуш. Повернений смiх ______________________________________________________________________

ВIД АВТОРА

Описану тут iсторiю розповiв менi один чоловiк рокiв п'ятдесяти, що приїхав до Лейпцiга, як i я, наглядати, як друкується одна книжка. (Коли не помиляюся, то була книжка про ляльок та ляльковий театр.) Найцiкавiше в тому чоловiковi було те, що вiн, хоч уже й немолодий, умiв смiятися так приємно та весело, мов десятирiчний хлопчак.

Хто вiн був, я можу тiльки здогадуватись. Невiдомо також, коли дiялась ця iсторiя, та й ще дещо в нiй неясне. (Правда, де з чого видно, що головнi подiї вiдбувалися десь близько 1930 року.)

Треба ще згадати, що писано цю оповiдь у перервах мiж роботою, на зворотному боцi великих вiдбракованих друкарських аркушiв. Ось чому книжка й подiлена на аркушi, хоч по сутi це звичайнiсiнькi роздiли.

Iще хочеться попередити, що вам не багато доведеться смiятися над цiєю книжкою, хоч мовиться в нiй про смiх. Однак зважте й на те, що цей шлях крiзь темряву все ж. веде, хоч i манiвцями, до свiтла.

______________________________________________________________________

К н и г а п е р ш а

У Т Р А Ч Е Н И Й С М I Х

Ну що ж, забились! Але ж хто не знає,

Що смiх людей вiд звiрiв вiдрiзняє!

Адже з того людина й пiзнається,

Що в слушну мить вона смiється.

З прологу до лялькової

вистави "Липкохвiст"

Перший аркуш

БIДНИЙ ХЛОПЧИК

У великих мiстах iз широкими вулицями ще й досi є на околицях завулочки, такi вузенькi, що з вiкна у вiкно навпроти можна поздоровкатись за руку. Коли чужоземнi туристи, грошовитi та чулi, попадають ненароком у такий завулочок, вони вигукують: "Ах, як тут мальовниче!"