Килимок i капелюшок - то був наш тореадорський реманент. По дорозi ми ще вирiзали з лiщини двi прекраснi шпаги. Ми були в повнiй бойовiй готовностi.

Ми йшли i спiвали арiю Хозе з опери Бiзе "Кармен", яку багато разiв чули по радiо.

Торе-гадор, сыеле-ге-е в бой, торе-гадор, торе-гадор...

Там ждет тебя-га любовь, там ждет тебя-га-га любовь.

Ми спiвали i не знали, що нас жде.

Небо було синє-синє - справжнє iспанське небо.

Погода - саме пiдходяща для бою бикiв.

Ми погнали корiв аж на край вигону, туди, де ставок, - далi вiд людських очей.

- Оджени свою Маньку вбiк, щоб не заважала, - скадав Ява, - i давай починати.

Я не став сперечатись. Тим бiльше, Манька у нас дуже нервова, їй краще не бачити бою бикiв.

Ява поправив на головi капелюшка, пiдтягнув штани, взяв мого килимка i, витанцьовуючи, навшпиньках став пiд ходити до Контрибуцiї. Пiдiйшов до самiсiнької морди i почав вимахувати килимком перед очима. Я затамував подих - зараз почнеться...

Ява замахав килимком ще дужче.

Контрибуцiя - анiчичирк!

Спокiйнiсiнько щипає собi траву.

Ява мазнув її килимком по нiздрях. Контрибуцiя тiльки одвернула морду.

Ява роздратовано верескнув i щосили хльоснув її килимком. Контрибуцiя, лiниво переступаючи ногами, повернулася до Яви хвостом.

Ява знову забiг наперед i почав витанцьовувати...

Через пiвгодини вiн сказав:

- Вона до мене просто звикла, вона мене любить i тому не хоче... Ану давай ти!

Через годину, захекавшись, я сказав:

- Якась дровиняка, а не корова. Шкода, що в Маньки нема рога, я б тодi показав, що таке справжня тореадорська корова.

Ява знову змiнив мене. Вiн раз у раз мiняв тактику: то пiдходив до корови потихеньку i несподiвано бив килимком, то пiдскакував з розгону, то набiгав збоку. Контрибуцiя не приймала бою. Чуби у нас змокли, килимок нервово сiпався в руках - здавалось, що Цюця, Гава i Рева от-от загавкають. А Контрибуцiя - хоч би що, не звертала на нас анiякiсiнької уваги.