- Ой! Як високо! - схлипнула Варя. - А якщо впадемо?

- Н-не бiйся... Головне - не боятися!

- Я не боюсь... але менi страшно!

У цей час машини оглушливо заревли:

- Слава нашим визволителям! Слава нашим нерозумним, допитливим, неслухняним визволителям!

Машини стали в коло, й почалися дивовижнi веселощi!

Спочатку загуркотiв басом Ваговоз:

Я - великий i нестримний,

Я - могутнiй i невпинний.

Перехожi, геть з дороги,

Вiдчавлю усiм я ноги!

I всi пiдхопили:

Перехожi, геть з дороги!

Повiдчавлюємо ноги...

Звiдкись вигулькнув маленький автомобiльчик i пронизливо заверещав:

Зростом я всього з вершок,

А зовуть мене Жучок,

Їду-їду, де захочу

I в шпаринку я проскочу...

Знову загув хор:

Перехожi, геть з дороги!

Повiдчавлюємо ноги...

Вiд машин вiддiлився блискучий Лiмузин i також заспiвав:

Хто прудкiший всiх на свiтi?

Дожену я навiть вiтер...

Я шпаринок не шукаю,

Сам в шпаринку всiх забгаю!

Раптом натовп стих i розступився. З'явився низький бiлий автомобiль - той, що тiкав вiд руки Малька-Ванька. Хлопчик його вiдразу впiзнав, хоча тепер вiн був великий та грiзний. Його фари яскраво палали.

- Громобiй! Гоночний Громобiй! - загомонiли машини.

Голос Громобоя залунав над площею:

- Дуже доб-р-ре, що ми стали господарями прекрасної країни Чарiвної Круговертi. Нестерпний Знавець-Моргунець зi своєю дружиною ув'язнений у Триколiрному замку. Але вранцi жителi вийдуть iз своїх осель, визволять його, i вiн знову почне приндитися, знущатися i командувати нами. Як цьому перешкодити?

Натовп стривожено загув. Потiм у коло, важко покректуючи, вибрався Самоскид.

- Я, - прохрипiв вiн, - можу цьому перешкодити. Я i нiхто бiльше!

- Як? - пiдсунувся до нього Громобiй.

- Засиплю дверi всiх будинкiв пiском та гравiєм щоб жителi не змогли вiдчинити їх i вийти на вулицю.