Поруч височiв стовп, до якого була прикрiплена смугаста жердина. Коло стовпа на землi виблискували залiзничнi рейки.

- Де це ми? Де це ми? - скiмлила Варя. - Я хочу додому!

В її голосi бринiли сльози. Ще хвилина - й розрюмсається.

Що робити?

Та тут зчинився страшенний галас!

ВIДЧАЙДУШНИЙ РУКАСТИК-СМУГАСТИК

З-за рогу з ревiнням вихопились чудовиська з палаючими очима.

Вони мчали прямо на дiтей, що зацiпенiли з переляку.

- Стiй! Тр-р-имай його! Хапай! - лунали вигуки.

Попереду чудовиська бiгла маленька смугаста фiгурка, освiтлювана яскравими фарами. Миготiли тоненькi ручки, блискучий шолом збився набiк. Коротенькi нiжки дрiботiли так швидко, що їх навiть не було видно.

Переслiдувачi наздоганяли дивного втiкача. Ще мить - i шалений натовп настигне його.

Снiп свiтла впав на смугасту жердину, що тяглася вiд стовпа поперек шляху. На жердинi засвiтилось червоне...

...ОКО!

- Гальмуй! Тпр-р-ру! Гальмуй! - залунали зойки.

Пронизливий скрегiт гальм розiтнув повiтря. Хмара куряви накрила i натовп, i маленького втiкача.

Та за мить вiн уже вискочив з хмари, пiрнув пiд смугасту планку й обернувся до своїх переслiдувачiв.

- Ну що, спiймали? Облизня спiймали!- вигукував вiн тоненьким голоском, пританцьовуючи. - Злякались мого старшого братика?

Переслiдувачi з гарчанням пiдсунулись до смугастої жердини. Курява вляглася, i дiти побачили, що то нiякi не чудовиська, а...

...ЗВИЧАЙНIСIНЬКI АВТОМОБIЛI!

Вони заповнили весь шлях, їхнi фари яскраво освiтлювали смугасту планку з палаючим червоним оком та жваву смугасту фiгурку за нею. Автомобiлi сердито буркотiли. Та не просто буркотiли, а, виявляється, розмовляли мiж собою!

Варя i Малько-Ванько розумiли кожне їхнє слово!

А говорили вони ось про що.

- Цього разу тобi пощастило! - величезний Ваговоз грiзно поводив фарами. - Та ще попадешся. Все одно вiд нас не втечеш!