Володимир Бурбан

Вступне слово,

в якому йдеться про життя i творчiсть

"українського Жюля Верна", автора

багатьох фантастичних творiв, та робиться

спроба зав'язати розмову з юним читачем

про наукову фантастику, її принади,

особливостi й проблеми.

Якби iснував символiчний читацький формуляр найпопулярнiших науково-фантастичних книг, то до нього неодмiнно були б записанi твори Володимира Владка - одного з родоначальникiв української радянської наукової фантастики.

"Habent sua fata a libelli", - гласить вiдоме латинське прислiв'я: "Книги мають свою долю". У цих словах закладено глибокий змiст. До речi, крилатий вислiв римського граматика III столiття нашої ери Теренцiана Мавра повнiстю звучить так: "Книги мають свою долю залежно вiд того, як їх приймає читач".

Факт незаперечний - доля книг В.Владка, особливо "Аргонавтiв Всесвiту", щаслива саме завдяки прихильностi й любовi вже не одного поколiння читачiв.

"Я вчився у восьмому класi середньої школи, коли цей твiр надiйшов до нашої бiблiотеки, - згадував вiдомий український письменник-фантаст Микола Дашкiєв про передвоєнний, 1938 року, дебют "Аргонавтiв Всесвiту". - Книжку вмить зачитали до дiрок: найзавзятiшi претенденти на звання зоряних капiтанiв негайно заснували астрономiчний гурток, а майбутнi будiвники зорельотiв заходилися майструвати незграбнi - i досить-таки небезпечнi! дiючi моделi ракет, де в ролi пального використовували страшенно горючу тодiшню кiноплiвку. Я ж потай вiд усiх почав писати "продовження" роману, щоб зазнати своєї першої поразки на лiтературнiй нивi..."

Як представник уже iншого, повоєнного поколiння, можу засвiдчити, що нашi уявлення про технiку, зорельоти були якимись викривлено-химерними. Ми, сiльськi дiти, що зазнали воєнного лихолiття, чорних нестаткiв, голоду, сирiтства, не бачили ще "живого" поїзда, радiоприймача, пiанiно.