Хома

Пiзнав. (Равнодушно.) Що дальш?

Галя

Хiба ж не ти прислав?

Хома

Мовчи! Геть собi!

Назар

(останавливает Галю)

Стривай, стiй тут! I тебе обманюють?

Хома

Не обманюю, а так як батько велю. Вона просватана за чигиринського полковника.

Назар (с презрением)

Полковника! Учора була моя, сьогоднi полковникова, а завтра чия буде? Чуєш, Галю?

Галя

(падая на руки Назара)

Чую! О, чбм менi не позакладало!

Сват

Осмiлююсь долежить…

Назар

Мовчи, поганець, шипотиннику!

Хома

Вiддай менi дочку мою.

(Робко подходит к Назару.)

Назар

Геть, Юда'

Хома

(в ужаге)

Прохор, Максим, Iван, Стехо! Гей, хто там є? Воз-'" мiть його, харцизяку,-вiн уб'є мене!

Назар

Нехай бог тебе поб'є, дiтопродавець! (К Гале.) Галю! серце моє! Промов менi хоть одне слово: ти не знала – за кого? Скажи: не знала?

Галя

(приходит в себя)

Не знала, їй-богу, не знала!

Назар

(к Хоме)

Чи чуєш ти?

Хома

Не чую; я оглух!

Назар

(к гостям)

Люди добрi, коли ви не оглухли, так послухайте. Вiн мене називав своїм сином, а я його своїм батьком, i вiн се чув тодi, а сьогоднi оглух. Де ж його правда? Чи чесний же вiн чоловiк? Правдивий, га?

(Гости молчат.)

Гнат

(подходит к Назару)

Вiн не чоловiк. Кинь його: таке ледащо не стоїть путнього слова!

(Берет его за руку.)

Назар

Стривай! Нi, вiн чоловiк, вiн називав мене сииом. (К. Хоме.)

Правда?

Хома

Не тобi вчити, як менi кого називати. Я її батько, а не твiй: так у моїй волi оддать її за кого схочу.