Назар

А як же вона не захоче, тодi що?

Хома

Я заставлю.

Назар

Чи можна ж кого заставить утопиться або повiситься? Хiба ти бог, що маєш силу чудеса творить Хiба ти диявол, коли ти не маєш жалю до рiдної своєї дитини? Ти бачиш, у неї є серце, i їй замiсть його кладеш каменюку. Слухай: i ти ж колись був молодим, i ти ж мав коли-небудь радiсть i горе. Скажи, що чуло, що казало твоє серце, коли тобою кепкували?

Хома

Го-во-ри!

Назар

(в иєступлении)

Так ти глузуєш надо мною! Хiба я не стопчу тебе, як жабу? Брехун?

(Быстро подходит к нему и хватает его за горло.)

Галя

(схватив руку Назара)

Що ти робиш? Убий мене, на, рiж.

(Назар молча опускает руки.)

Хома

(подбегает к сватам)

Ви бачили? Хотiв мене задушити!

(Свати молчат.)

Гнат

(к Назару)

Ми не так розплатимося iншим часом. Ходiм з сього базару.

Назар

Не пiду! Мене вiдсiль ноги не винесуть.

Гнат

Ну, так торгуйсь. Може, дешевше уступлять.

Галя

Боже мiй, боже мiй! Вони знущаються надо мною!

Хома

Не знущаються, а торгуються.

Гнат

Годi, брате; ходiм: ми опiзнились.

Назар

Стривай, не опiзнились. (Подходит к Хоме). Прости мене, я згарячу забувся. Ти добрий чоловiк. Прости або зарiж мене, тiльки не кажи, що вона не моя, не кажи! Дивись: я гетьману нiколи не кланявсь. (Падает на колени.) Для спасенiя своєї душi, коли у тебе у серцi є бог, для угоди всiх святих, коли ти вiруєш у кого, для спасенiя твоєї дитини, коли вона тобi мила, зглянься на мене! Нехай старости з своїм хлiбом вдуть додому. Христом-богом молю, не занапасти її, бiдної! Кращої її нема; за що ти хочеш її убити? На голову мою! Возьми її, розбий обухом – не треба менi її: тiльки дай дочцi своїй ще пожити на свiтi, не заїдай її вiку, вона не винувата!

(Хома дрожа посматривает на гостей.)