(Притворно грустит.)

Хома

От же i нагадали козi смерть! Знов своє. Сказав, так i зроблю.

Стеха

Чи мало що люди обiщають, коли їм припаде нужда?

Хома

Годi не знать що базiкать. Пiди лишень до Галi та поговори з нею хорошенько по-своєму, i коли теє… то завтра i мiж нами онеє.

Стеха

Казав пан – кожух дам, та й слово його тепле. I я тiльки грiх на душу вiзьму.

Хома

Який тут грiх? Дурниця все те!

Стеха

Забожiться, що женитесь, тодi, їй-богу, все зроблю! А без мене, кажу вам, нiчого не буде, їй-богу!

Хома

От же їй-богу, далебi!

Стеха

Женитесь?

Хома

Еге!

Стеха

На менi?

Хома

Як коржа, так коржа! Як спечемо, так i даi Уже ти менi в печiнках сидиш з своїми витребеньками.

Стеха

Якi тут витребеньки?

Хома

Ну, добре, добре! Тiльки слухай. Треба дiло сконувати так, щоб вона не знала, вiд кого старости а то – чого доброго – усе пiде шкереберть.

Стеха

Та вже менi не вчиться, як дiлом повернуть. Наговорю такого дива моїй панночцi – що твiй кобзар. Старий, скажу, чоловiк, як подумаєш, усiм, усiм лучче вiд молодого. Молодий… та що й казать? нiкуди не годиться, а до того ще докучливий та ревнивий, а старий – тихий-тихий i покiрний.

Хома

Так, так! О, ти дiвка розумна! Iди ж до Галi, та гляди – гарненько побалакай з нею.

Стеха

А потiм чи можна менi буде пiти на вечорниiцi. Я вже зовсiм упоралась. Пустiть, будьте ласкавi, хоч в послiднiй разочок.

Хома

У тебе тiльки й на думцi, що вечорницi. О, в. I менi та Мотовилиха!

Стеха

Мотовилиха? Чи не казала вам вона, стара паплюга, чого? Що ж, що я з козаками танцюю? А як ви жартуєте з молодицями, так я й нiчого!

Хома

Iди ж, iди та поклич менi Галю, а затим сама павгодь рушники.

Стеха

Та вже усе напоготовi.

(Уходит.)