Що? Не було? Оце ж яка хуртовина!

Стеха

Кого не було?

Хома

Кого? Гостей!

Стеха

Яких гостей? Од пол…

Хома

Цс!.. еге ж.

Стеха

Нi, не було.

Хома

Гляди ж, анiтелень!.. Отець Данило, спасибi, розрiшив. Не забудь тiльки завтра вранцi послать йому вишнiвки. Знаєш? тiєї, що недавно доливали. Нехай собi п є на здоров'я. Та що се їх нема так довго?

Чи не злякались, бува, завiрюхи? А вiтер неначе стиха.

Стеха

Злякаються вони! Де ж пак! I в горобину нiч приїдуть для такої панночки, як наша.

Хома

Звичайно, звичайно.

Стеха

Iще пак такий старий… а панночка…

Хома

Сама ти стара, сороко безхвоста!

Стеха

Дивись! Зараз i розсердились. Хiба я на вас?

Хома

Так що ж, що не на мене? Так на мого… ну… полковника.

Стеха

Е, бач що! А панночка? Чи ви ж з нею говорили? Що вона?

Хома

А що вона? її дiло таке: що звелять, те й роби. Воно ще молоде, дурне: а твоє дiло навчить її, вро-зумить, що любов i все таке прочее… дурниця, нiкчемне. Ти вже, думаю, розумiєш?

Стеха

Та се розумiю, та з якого кiнця почати, не знаю. Вона, бачите, полюбила Назара так, що й сказать не можна. Ось i сьогоднi менi говорила. "Моли, каже, Стехо, бога, щоб швидше я вийшла замiж за Назара,половину добра свого вiддам!"

Хома

А ти й повiрила!

Стех а

А чому ж i нi? вона така добренька.

Хома

Дурна ти, дурна! А як же я сам тобi все добро вiддам, тодi що буде? га? Що ти думаєш? (Ласкает ее.) То-то бо i є, дурочка ти безсережна!

Стеха

Що менi робить, коли я дурочка?

Хома

А то, що велять. Чуєш? Усе, що в мене є, твоє.

Стеха

Не треба менi вашого добра; я i без нього була б щаслива, якби ви не забули бiдної Стехи i тодi, коли зробитесь великим паном. Я вас так вiрно люблю, так вбиваюсь за вами, а ви…