Хома

Хiба ж не правда? Старий чоловiк кращи[й] молодого.

Галя

Та й вона те ж казала.

Хома

А тобi як здається?

Галя

Як таки можна? То старий, а то молодий.

Хома

Так, по-твоєму, молодий-краще?

Галя

Отож пак!

Хома

Помiркуй лишень гарненько, так i побачиш, що батькова правда, а не твоя. Ну, що молодий? Хiба те, що чорнi уси? Та й тiльки ж. Не вiк тобi ним любуваться: прийде пора – треба подумати об чiм i другiм. Може, коли захочеться почоту, поваження, поклеп нiв. Кому ж се звичайнiше? Полковницi..; се я так примiром говорю… а не якiй-небудь жiнцi хорунжого; бо у його тiльки й худоби, тiльки й добра, що чорний ус. Повiр менi, дочко, на тебе нiхто i дивиться не захоче.

Галя

Та я й не хочу, щоб на мене другi дивились.

Хома

Не знать що верзеш ти! Хiба ти думаєш, що не обридне цiлiсiнький вiк дивиться на тебе одну? Хiба ти одна на божiм свiтi? Є й кращi тебе. Того i гляди, що розлюбить.

Галя

Назар? Мене? О, нi! нi, нiколи на свiтi!

Хома

Я й не кажу, що воно справдi так буде, а так, наприклад,- щоб ти тямила, що ми всi на один шталт шитi.

Галя

О, нi! Не всi! Вiн не такий, вiн не розлюбить.

Хома

А що ж? Хiба вiн тобi побожився?

Галя

Атож!

Хома

А ти й повiрвлаї

Галя

Я i без божби повiрила б.

Хома

Дурне ти, дурне! Чи знаєш ти, що хто багацько обiщає, той нiчого не дає? Ой, схаменись та послухай батькiвського совiту. Добре, що я вже такий-що обiщав, те й зроблю. Ну, не дай я тобi приданого, – що тодi, га? Пожалуй, вiн i так тебе вiзьме: мало яких дурнiв нема на свiтi! Та що ж в тiм? Подумай, що тодi ти робитимеш?

Галя

Те, що i всi роблять – заробляла б.

Хома

А що лучче: чи самiй робити, чи дивитися, як другi на тебе роблять?