Галя

Як кому.

Хома

То-то i горе, що ти ще дурне. Я тобi б i багацько дечого сказав, та нiколи: того i гляди, що старости на порiг. А чи єсть у тебе рушники?

Галя (весело)

Є, є! Як я рада! В мене серце не на мiсцi! Чи й вам так весело?

Хома

Весело, дуже весело. Iди ж та не забудь сказати, що коли прийдуть колядувати, так щоб гнали їх у потилицю.

Галя

За що ж? Се ж дiло законне! Та воно ж i раз тiльки в году!

Хома

А старости раз на вiку.

Галя

Справдi, щоб не помiшали… Ще 6 законної речi не дадуть сповнить. Так побiжу ж я i скажу, щоб заперли ворота i хвiртку.

(Уходит.)

Хома

(ходит задумавшись)

Здається, дiло добре йде. Вона думатиме, що На-зар свата, здуру i согласиться; старости не промовляться; весiлля можна одкинути аж геть до того тижня; а через таку годину i нашого брата, мужика, угомониш, щоб не брикався, не то що дiвку. Коли б тiльки який гаспид не принiс того горобця безперого! Тодi пиши пропало. Наробить бешкету! (С важностию.) А подумаєш i те: яке йому дiло до Галi? Се ж моя дитина, моє добро, слiдовательно моя вдасть, моя i сила над нею. Я отець, я цар її. Та цур йому, пек! Се дiло ще не таке, щоб об йому довго думати. Не дуже треба плошати, бо береженого бог береже, або – як там ще кажуть – рiвнiш згладиш, тiснiш ляжеш.

Галя

(вбегает в восторге)

Приїхали, приїхали!

Хома

(вздрогнув)

Оце ж як ти мене злякала! Пiди у свою кiмнаї та прийдеш, як кликну.

Галя

Чого у кiмнату? Я тут зостанусь, нiхто не побачить.

Хома

Незвичайно: закон не велить.

Галя

Ну, так я пiду.

(Уходит.)

(Хома с важностию садится за стол. За дверью стучат три раза. Входят два свата с хлебом и, низко кланяясь хозяину,кладут хлеб на стол.)

Свати

Дай, боже, вечiр добрий, вельможний пане!