— А цього Теося ви не знаєте?

— Ні.

— А що кажуть сусіди?

— Що Рем був начальником відділу в установі, яка займалася імпортом і розподілом точних механізмів. його поважали. Подружжя Рем жило дружно, хоч останнім часом між ними було кілька гострих суперечок — сусіди чули галас, — але з приводу чого — на жаль, ніхто не знає.

— Навіть служниця?

— Служниця приходила о восьмій годині, готувала обід і о четвертій ішла собі. Весь цей час Рем був на роботі. Пані Рем, на думку служниці, була останнім часом явно знервована і не раз плакала, коли гадала, що її ніхто не бачить. За день до смерті вона не витримала і розплакалась перед служницею. “Вероніко, Вероніко, які ви щасливі, що у вас нікого немає на світі! Життя таке страшне, коли доводиться тремтіти не тільки за себе”, — так нібито сказала вона служниці.

Верхар дивився через окуляри на Завірюху і спостерігав, як на молодому обличчі офіцера відбивалися різні почуття. Ось тепер воно стурбоване.

— Чого ж ти, власне, хочеш? — спитав нарешті професор. — Усе ясно, як день.

Завірюха тихенько просвистів кілька тактів якоїсь мелодії, кинув у попільничку цигарку і зітхнув:

— Бачиш, ця справа ясна і проста в загальних рисах, а в деталях заплутана і темна. Я не можу спокійно погодитися з висновками першого слідства. Саме на це звернув увагу прокурор, коли передавав мені справу. Взагалі я не довіряю надто ясним справам, де все одразу ж укладається в замкнутому колі причин, наслідків, мотивів і дій… У житті так не буває.

— Помиляєшся, — жваво ворухнувся у кріслі Верхар, — у житті всі справи саме такі, як ти кажеш, — замкнуті, повні, чіткі. Ніщо не відбувається випадково. Якщо ж усе-таки життя здається нам хаосом випадковостей, то це тому, що найчастіше ми бачимо лише видимі для всіх фрагменти подій, уривки їхніх причин і наслідків, а основа захована глибше. Коли б ми могли досягти цієї глибини, то виявилося б, що кожен уривок життя має повне причинне обґрунтування. Кожне твоє слідство — це своєрідне пірнання в темну глибину справжніх мотивів людських вчинків. Але буває, що справа зовсім проста. Вона лежить, як ти кажеш, на долоні і не викликає ніяких сумнівів.