— Згоден, — промовив Завірюха, уважно слухаючи професора. — але я ще не закінчив, тому твої висновки передчасні. Є ряд питань, на які перше слідство, обмануте “простотою” справи, не відповіло. Чому, наприклад, Рем, убивши дружину, обрав собі для самогубства таке незвичайне місце, як підвал готелю “Ексцельсіор”? Я не сказав тобі, що подружжя Рем жило на Новогродській вулиці, а готель, як ти знаєш, міститься на Празі? Чому Рем скористався з рідкого в Польщі пістолета “Веста”, хоч V нього був зовсім інший пістолет, який йому видали для самозахисту під час службових виїздів?

Верхар нахилився над Тором і деякий час гладив його коротку блискучу шерсть. Потім випростався і глянув на капітана:

— То в чому ж річ? Що ти підозріваєш?

— Боюсь висловлювати будь-які підозри. Просто хочу пірнути, як ти кажеш, вглиб і пошукати доказів та причин. Правду кажучи, я вже почав сьогодні це робити, допитуючи перших свідків. Але вибачай, — про те, що я довідався, не говоритиму. Це вже нове слідство. Розповім тоді, коли справа закінчиться.

— Ну звичайно. Скажи тільки, ти часом не помітив у попередньому слідстві таких фактів, які наштовхнули б тебе на думку, що тут не самогубство і вбивство, а просто вбивство?

— Зверни увагу, — жваво промовив капітан, — що ти сам висловив цю підозру на підставі фактів, про які я розповів!

— Друже мій, — усміхнувся Верхар, — я одразу відчув, чому ця справа не дає тобі спокою і куди ти ведеш. Кінець кінцем за десять років я дечого навчився від тебе.

— Може й справді я тільки переконую і себе й інших, що тут є щось нез’ясоване, якась темна підкладка під ясним і добре скроєним верхом. Але доки я остаточно не пересвідчуся, що помиляюсь…