Ох, загніздись на дні душі моєї,

Важкая думо! Сильними кліщами

Стискай те серце, скоро б від твоєї

Схибнув я стежки! Ночами і днями

Шепчи над вухом: "Ти слуга нещасних!

Працюй для них словами і руками

Без бажань власних, без вдоволень власних!"

28 нояб[ря] 1883

***

Місяцю-князю!

Нічкою темною

Тихо пливеш ти

Стежков тяємною…

Ніжно хлюпочеться

Воздушне море,

Так в нім і хочеться

Змить з серця горе.

Місяцю-князю,

Ти, чарівниченьку!

Смуток на твойому

Ясному личеньку.

Із небозвідної

Стежки погідної

Важко глядіть тобі

В море бездонне,

В людськості бідної

Горе безсонне.

Місяцю-князю!

В пітьмі будущого,

Знать, ти шукаєш

Зілля цілющого,

Зілля, що лиш цвіте

З-за райських меж…

Ох, і коли ж ти те

Зілля найдеш?..

16 іюля 1883

Думи пролетарія

НА СУДІ

Судіть мене, судді мої,

Без милості фальшивої!

Не надійтесь, що верну я

З дороги "нечестивої",

Не надійтесь, що голову

Пред вами смирно схилю я,

Що в добрість вашу вірити

Буду одну хоч хвилю я.

Судіть мене без боязні -

Таж сильні ви, то знаєте!

Судіть без встиду, таж ви встид

На прив'язі тримаєте;

Судіть, як каже право вам,

Судіть остріше, тяжче ще -

Таж ви і право - то одно

В одній машині колісце.

Одно лишень, прошу я вас,

Скажіть виразно й сміло ви:

Яка вина моя і тих,

Що враз зо мною йдуть і йшли?