Не раз мої гарячі дифірамби:

"Е, спільна праця! В такім разі й вам би

Прийшлося чистить виходки й канали".

Не знали дами, що важке, всесвітнє

Питання те вже Австрія рішила.

Тюремний кибель - що в ньому за сила!

І виходок, і мебель враз! Вигідне

Береш його, виносиш, ну, і прямо

На поле лий чи в компостову яму.

17 сент[ября] 1889

***

У сні мені явились дві богині.

Лице одної - блиски променисті,

Безмірним щастям сяли очі сині,

І кучері вилися золотисті.

Лице другої чорний крив серпанок,

І чорні очі, наче перун з тучі,

Блищали, коси чорні та блискучі -

Була, немов літній, бурливий ранок.

"Не плач, дитя самотнє, цить, мій світку, -

Сказала перша (що за голос милий!), -

Ось на тобі мій дар, чудову квітку!"

І соняшник дала мені розцвілий.

А друга мовчки терн втиснула в руку, -

І враз я радість вчув і люту муку.

*

І говорила перша: "Я любов,

Життя людського сонце невечерпне.

Як соняшник за сонцем, так за мнов

Най раз на все твоє ся серце зверне.

І світ, і люди - всі перед тобов

Являтись будуть світлим боком; скверне,

Погане, зле - лиш з наслуху, немов

Крізь сито тільки будеш знать. Оберне

Мій дар до тебе щирих серць багато,

І від найліпших, найчесніших твого

Віку - добра й любові зазнаєш много.

Тож хорони, дитя, сей дар мій свято!

Любов л ю д е й, мов хліб той до засіка,

Громадь і степенуй в любов до ч о л о в і к а!"

*

І говорила друга: "Я ненависть,

Любві сестра й товариш невідступний.

Ненавиджу я все, що звесь лукавість,

І кривда, й лад нелюдський та підкупний.