Коваль розумiв жiнку. Але вiн так само розумiв, що ательє «Iндпошиву» було для Килини Сергiївни тiльки ширмою. Фактично Христофорова була приватною кравчинею, яка спритно вислизала з-пiд контролю фiнансових органiв. Не мав сумнiву, що її ательєвську зарплатню хтось кладе до своєї кишенi. Але Килинi Сергiївнi важливим було десь рахуватися у штатi, щоб не втрачати трудового стажу. Те, що її клiєнтками були дружини впливових людей, якi прагнули пiдтримувати з нею сталi, а часом i дружнi стосунки, — наслiдок нестачi талановитих майстринь i одвiчного прагнення кожної жiнки бути гарнiшою i бiльш вишукано одягненою, нiж iншi, — виховали у кравчинi певну зарозумiлiсть.
Проте зараз взаємини Христофорової з ательє, замовниками i фiнвiддiлом його не цiкавили, i вiн не став поглиблювати цю тему.
— Отже, ворогiв у Журавля не було, кажете, i самогубство так само виключене, — повернувся до свого Коваль.
— Я так вважаю, — знову посмутнiла i знову витягла з сумочки хустинку жiнка. — Ой, яка це трагедiя! Така прекрасна людина загинула! I яка талановита! Вiн до академiка дiйшов би… Йому всi заздрили… — Килина Сергiївна раптом сама урвала свої ламентацiї, немов уражена новою думкою: — Так, так, йому всюди i завжди заздрили. Ще й як! У тому ж iнститутi, наприклад… Якби ви сказали, що йому якесь свинство пiдстроїли… навiть… ну, наприклад, пiдсипали миш'яку у вино, я не здивувалася б… Але отруїтися газом?! До речi, як це сталося? Це не секрет?..
Коваль промовчав, вирiшивши, що подробицi загибелi Журавля Христофоровiй поки що знати не варто.