Бити протестантів почали на міському ринку. Потім католики, підбурювані кровожерливими закликами отця Кролліціаса, розтрощили аустерію найбагатших у Касселі братів-протестантів.

Протестанти теж не лишилися в боргу. Вони втопили в ставку церковного старосту й почали було вже носити дрова до старезної католицької церкви, але саме в цей час на Кассель спустилися сутінки, і міщани розійшлися по домівках.

Звичайно, прокинувшись вранці, кассельці забули б про цю звичайнісіньку бійку, як забували про такі ж речі вже не раз. Але те, що сталося в наступні дні, роздмухало тліючі вуглинки релігійної сутички до значної пожежі.

Отже, на другий день вранці нечисленні парафіяни-католики, як завжди, слухали ритуал служби, що вів оздоблений синяками отець Кролліціас: Раптом над Касселем пролунав слабкий свист, потім затріщали дошки, обличчя молільників обдала гаряча хвиля повітря. Якийсь димучий камінь упав біля ніг отця Кролліціаса.

Преподобний вмить відскочив і сховався за велике розп’яття. Налякані парафіяни кинулися геть.

Коли церква опустіла, і отець Кролліціас переконався, що річ, яка впала, нічого поганого йому не заподіє, вийшов з-за укриття. Обійшовши камінь, він кілька разів перехрестив його і, сказавши виразно: «З нами божа матір», — нахилився, щоб підняти загадковий предмет.

І в ту ж мить церква наповнилася стогоном та криками бідного пастиря. Отець Кролліціас, який вдруге за останню добу зазнав страшенного болю, тряс пальцями й вивергав добірну хулу: камінь був гарячий, мов розжарене залізо.

Оскільки протестанти у цьому не були винні, отець Кролліціас швидко заспокоївся. Через півгодини він сидів, розчепіривши перев’язані пальці, і великими гучними ковтками пив хмільне кассельське пиво. Обличчя його, як завжди в такі хвилини, було умиротворене.