Нiс у "Бiчкрафта" й так був надмiру важкий, навiть з додатковим вантажем на хвостi. Бен ще одвiв ручку назад, але протез на лiвiй руцi зразу ж уп'явся в живе м'ясо. Доводилося весь час держати машину в рiвновазi; досить було одвести ручку надто далеко - нiс задирався i лiтак втрачав управлiння.

- В кишенi у мене леденцi, - сказав Бен. - Вiзьми їх собi.

Девi залiз у кишеню батькової сорочки i вийняв пакуночок леденцiв. Один леденець вiн засунув Бену в рот (той не мiг вiдпустити ручку). I зробив це, як помiтив Бен, з власної волi.

- Тебе нудить? - запитав батько.

Девi похитав головою, i Бен зрозумiв, що не повинен був про це питати. Запитання, мабуть, нагадало минулий полiт, коли Девi дуже нудило. Але цього разу Бен дав йому таблетку аерону.

- Хочеш спробувати? - запропонував Бен, кивком показуючи на ручку.

Девi знову хитнув головою i подивився на батькiв протез, вiн був з алюмiнiю, а кисть руки - з якогось легкого сплаву, вкритого шкiрою. Там, бiля лiктя, де штучна рука з'єднувалась iз справжньою, утворилася свiжа рана, з якої виступила кров. Вигляд кровоточивої рани примусив Девi глянути батьковi у вiчi; вiн не розумiв, як той може терпiти такий бiль, але Бен вiдповiв йому спокiйним поглядом.

- У мене таке вiдчуття, наче я веду важкий товарний поїзд! - прокричав Бен.

Вiн удавав, що йому легко, але насправдi йому здавалось, що вiн несе лiтак на витягнутiй хворiй руцi i вона вже втрачає останнi сили.

- Ось вона! - з полегкiстю промовив Бен, коли серед десятка тисяч бухт уздовж оголеної зеленої межi пустелi й моря з'явилася їхня бiла бухта.

Бен дiзнався про неї вiд одного єгипетського гiдробiолога: той казав, що тут було повно i акул, i велетенських скатiв. Цю бухту теж називали Акулячою, як i всi iншi, i вона теж являла собою вигнуту гряду неприступного коралового рифу, вправлену в безлику пустелю. Сюди можна було дiстатись або з моря, або на легкому лiтаку.