- Ну, тепер держись! - гукнув Бен, коли вони почали знижуватись. - Вiн буде пiдстрибувати...
Пiдiйти до бухти було легко. Та тiльки-но вони спустилися нижче, як пiщана поверхня берега перестала здаватися рiвною смужкою пустелi, й на нiй з'явилося безлiч купин.
Лiтак торкнувся землi, внизу у нього щось перемiстилось, i його так занесло, що вони мало не перекинулись. Почувся сильний трiск у фюзеляжi, i їх штовхнуло: пробило задню стiнку кабiни. Лiтак пiдскочив i зупинився, але внизу знову щось затрiщало.
- Ти не забився? - спитав Девi батька. - Що сталося?
У Бена мало не вирвало протез, коли ручка подалася вперед, i йому, видно, було дуже боляче. Вiн щосили смикав ремiнцi, якими протез був прив'язаний до руки, гарячкове стараючись звiльнити закривавлену куксу вiд металу й шкiри, що душили її.
- Ах, будь ти проклята! - сердито бурмотiв вiн. - Краще не мати нiякої руки!
Бен лаявся, поки випадково не побачив обличчя сина. Тодi вiн схаменувся i затих. Але, прочитавши в очах у хлопчика вже вiдомий йому жах, Бен запитав себе, чи правильно вiн зробив, узявши дитину туди, де вона вже раз натерпiлася стiльки страху. Проте з самого початку цей полiт здавався йому необхiдним для них обох. Бен був людиною простою i труднощi на своєму шляху вмiв переборювати тiльки наполегливiстю.
- Нiчого, загоїться, - сказав вiн Девi й вискочив з кабiни, щоб подивитись, чи дуже пошкоджено лiтак.
Поломка була незначна. Край залiзної клiтки зрiзав великий виступ корала над пiском. Цей шматок корала i пробив з таким трiском фюзеляж. Якби корал не був так акуратно зрiзаний, вiн мiг би проломити хвiст лiтака i зовсiм його понiвечити.
- Дрiбницi! - вигукнув Бен, який нiколи не втрачав самовладання. Фюзеляж ми полагодимо...
Девi зразу ж пiдiйшов до води, занурив гаряче обличчя у море, змочив чубчика i шию.
- Ех ти, бiдолаха! - знову пожалiв хлопця Бен.
Але вiн зразу ж подолав у собi це почуття. Жалiсть до сина не допоможе їм обом.
* * *
Залiзна клiтка трохи погнулася вiд удару об корал, але за допомогою мовчазного Девi Бен до обiду зiбрав її.