Вони чекали заходу сонця, лежачи пiд лiтаком. Потiм закрiпили болтами стiнки клiтки. Девi вставляв болти, а Бен загвинчував їх здоровою рукою, озброєною гайковим ключем. Дверцята почепили на завiси, коли вже зовсiм смеркало.

- Ну, другу руку вони менi крiзь цi прути вже не вiдкусять, - смiявся Бен, милуючись клiткою.

- Ти надiнеш пiд воду протез? - запитав Девi.

- Нi. З ним гiрше, нiж зовсiм без руки, - вiдповiв Бен.

Вiн не признався, що все одно не змiг би надiти протез на вiдкриту рану.

* * *

Вони переночували пiд лiтаком, але цього разу Бен передбачив усе, що могло знадобитися синовi: лимонад, печиво i навiть компот; вони їли його руками, а Бен у цей час розповiдав хлопцевi, як розпiзнавати сузiр'я у Схiднiй пiвкулi.

Девi i взнаки не давав, що йому це цiкаво, але Бен вiдчував: син слухав його з захопленням.

Рано-вранцi Бен розвiдав, куди зручнiше опустити клiтку, але котити її по пiску до краю рифу було зовсiм не легко.

- Краще взуй черевики, - порадив Бен хлопчиковi, що поранив ногу.

Сам Бен ще не звик до того, що вiн однорукий, i вже був дуже роздратований на той час, коли клiтку можна було спустити через край рифу в прозору глибiнь на двадцять футiв. Девi допомагав йому. Вiн мовчки виконував усе, що наказував батько, i нi разу не взявся що-небудь зробити з своєї волi, як це звичайно буває з усiма хлопцями.

- Коли я скажу тобi: штовхай, - ти вже не шкодуй сили, - звелiв йому Бен, - i зразу ж тiкай убiк, щоб не заплутатись у вiрьовцi...

Вiн прив'язав до верхньої частини клiтки чотири кiнцi. Тепер вона не зможе повалитись набiк i пiде вниз стiйма.

- Штовхай! - крикнув Бен.

Обидва сапали i ковзались, та ось нарештi клiтка перевалилася через край рифу.