- Ну, вiрю, вiрю,- замахала на нього руками Катя.- Я вже не сумнiваюся у вашому вмiннi зварити український борщ, але, на жаль, у мене немає нi отого пожовклого сала, нi... як її?

- Салотовки,- пiдказав Андрiй.

- Так, салотовки. Але зате в мене є трохи це два аш п'ять о аш. Знаєте, що це таке?

- У мене ж по хiмiї п'ятiрка була! Це два аш п'ять о аш - етиловий спирт.

- А в нас, лiкарiв,- це спiрiтус вiнi. Кажуть, допомагає при поганому настрої. Я сама, щоправда, не пробувала, але такий досвiдчений солдат, як ви, мабуть, уже не раз перевiрив це на собi.

- Траплялось,- червонiючи, промимрив Андрiй, який ще нiколи в життi не брав у рот жодної краплi спирту. Горiлку вiн кiлька разiв пробував, але то яг не спирт, од якого, кажуть, облазить шкiра в ротi. Однак виставити себе в очах Катi недосвiдченим писклям вiн не хотiв i тому додав ще впевненiше: -Солдат всього скуштував.

Катя приготувала вечерю. Насмажила картоплi з м'ясними консервами, якi були в Андрiєвiм мiшку, принесла з кладовки баночку маринованих грибiв, наклала на тарiлочку рожевого м'яса крабiв, нарiзала хлiб, а посеред столу поставила темну пiвлiтрову пляшку з аптекарським ковпачком на шийцi.

- А от чим пити - я не знаю,- сказала вона.- В мене немає вiдповiдної посуди.

- Кухлем,- бадьоро промовив Андрiй i дiстав з свого мiшка алюмiнiєвий кухлик.

- Це завелике для мене,- похитала головою Катя.- Краще, мабуть, знаєте що? Давайте використаємо для цього мензурку! У мене десь була двохсотграмова. Як ви на

це дивитесь?

- Менi однаково,- знизав плечима Андрiй, дедалi бiльше входячи в роль бувалого досвiдченого чоловiка, з яким мусить у всьому радитися слаба, беззахисна жiнка.

Катя знайшла мензурку, сполоснула її пiд краном i, пiднявши посудину проти свiтла, налила в неї прозорої синюватої рiдини.

- Ста грамiв вам досить? - спитала вона.