- Це батькова кiмната,- сказала вона.- Я все лишила так, як було при ньому.

-А хiба з батьком?.. - почав Андрiй i не докiнчив запивання. Катя одвернулася до вiкна й глухо вiдповiла:

- Од нього вже два мiсяцi немає листiв.

- Два мiсяцi ще не страшно,- спробував заспокоїти її Андрiй, але вона зупинила його:

- Не треба про це.

- Книжок у вас багато,- з заздрiстю промовив Андрiй, намагаючись перевести розмову на iнше i, сам того не вiдаючи, знову зробив дiвчинi боляче.

- Батько був кандидат наук,- сумно сказала вона.- Викладав в унiверситетi.

- Я теж мрiяв колись учитися в унiверситетi,- зiтхнув Андрiй. - Хотiв вивчити мови.

- Ще вчитиметесь,- заспокоїла його Катя.- Вiйна скоро скiнчиться.

- Тепер вже вона скоро не закiнчиться. Вся Україна захоплена нiмцями. Бiлорусiя. Прибалтика. Пiд Москвою йдуть бої.

- Давайте хоч сьогоднi не думати про вiйну! - стрiпнула головою Катя. Зараз будемо вечеряти. Згода?

- Солдата про це нiколи не питають,- засмiявся Андрiй.- У нього шлунок, мов казанок, завжди порожнiй.

- Ну, от ми його й наповнимо. Ви тут посидьте, понудьгуйте, а я займуся вечерею.

- А коли я захочу вам допомогти?

- Нещасний! Що ж ви вмiєте робити?

- Рiшуче все: чистити картоплю, одкривати консерви, рiзати хлiб, насипати в тарiлки борщ,- став перелiчувати Андрiй, загинаючи пальцi.

- А варити борщ ви вмiєте?

- Аякже! Кожен українець вмiє це робити.

- А що треба для борщу?

- Для борщу? Сало.

- Сало?

Еге ж. Старе свиняче сало, щоб воно, знаєте, аж пожовкло трохи. Цим салом борщ затовкується.

- Затовкується?

- Угу. Береться така дерев'яна стулка, називається салотовка, i сало розтовкується в нiй разом з цибулею й часником. Тодi...