_Еврика_ (наливаючи у чарки). Пiк народжень i пiк смертей спiвпадають у часi, пiд ранок... Отже, кожний, хто приходить з туманної вiчностi у живий свiт, витiсняє когось у вiчнiсть. Сьогоднi прийшов у свiт Денис Веприк. (До Геннадiя). А ви так i не випили!

_Майя._ Я теж бiльше не хочу.

_Санько-Бiлий._ А я вип'ю. Еге ж, Еврико?

_Магнiтофон_ (до Санька-Бiлого). Тобi - через одну.

_Санько-Бiлий_ (благально). Дай, Еврико!

_Геннадiй._ Не треба малому.

_Санько-Бiлий_ (зло). Менi вже скоро шiстнадцять!

_Еврика_ (наливає чарку). Нехай. Вiн у нас теж людина.

_Майя_ (до Танi). А все ж таки, Таню, про кого це ви?..

_Лада._ Досить! Бiлий, заграй краще.

_Санько-Бiлий_ (бере гiтару i починає понуро наспiвувати). "Iду за пивом в магазин, секу стейцовий лимузин... Виходить з нього американськая Венера..."

_Еврика._ У всьому винен Денис... Не треба було запрошувати цього типа до столу. (До Санька-Бiлого). Бiлий, вирубись!

Санько-Бiлий слухняно вiдкладає гiтару.

_Денис._ Хлопець уже в хатi був... Сусiда все ж...

_Еврика._ А взагалi, що сталося? Чого зчинилася буча? Ми нi в чому не виннi. Хтось потiм пiдколов хлопця на танцмайданчику, а ми гриземося. Нiхто з нас нi в чому не винен - ми тiльки випхали його в шию з хати. I все. Звичайно, жаль, але що вдiєш...

_Таня_ (не сiдаючи за стiл, раптом). Нiж був з рiзьбленою ручкою!

Гнiтюча пауза.

_Санько-Чорний._ Ну й що?

_Таня._ З рiзь-бле-но-ю!

_Денис._ Ти що, з тину впала?!

_Магнiтофон_ (сам до себе). Нi! Це неможливо...

_Денис_ (розгублено). Мої ножi усi на мiсцi. На ременi.

_Геннадiй_ (тихо). Одного не вистачає.

_Денис_ (пiдхоплюється i бiгає по кiмнатi, шукаючи нiж). Може, вiн у столi...

Усi мовчки стежать за ним.

_Геннадiй._ Не шукай. Його в квартирi немає.