_Магнiтофон._ Вiн замовк. Зайшла Лада, i у нього очi повилазили на неї...

_Еврика._ Ти помиляєшся. Вiн не зводив млосних очей з Ольки.

_Геннадiй._ А, до речi, де ж вона?

_Еврика._ Може, захворiла?

_Геннадiй._ Вiктор вперше потрапив до вашої компанiї?

_Денис._ Так. Якраз зайшов за поличкою для книжок. Я обiцяв зробити йому.

_Геннадiй._ I зробив?

_Денис._ Не встиг... Хотiв її iнкрустувати... Щоб не просто деревина...

_Геннадiй._ Ви всi чим займалися, коли вiн прийшов?

_Магнiтофон._ Хто чим. Я, наприклад, шукав музику пiд ямайський ром.

_Геннадiй._ I знайшли?

_Магнiтофон._ Так. Весiльний марш Мендельсона.

_Геннадiй_ (до Еврики). А ви що робили?

Еврика у вiдповiдь тiльки знизує плечима, бере тюльку i вiдправляє її в рот.

_Денис._ Я розливав ром... Але чого ти допитуєшся, як слiдчий!

Пауза.

_Геннадiй._ А я i є слiдчий.

_Денис._ Не час жартувати, Гено!

_Геннадiй._ Я не жартую.

_Еврика._ Ну що ж. Аби не страховий агент. Я, наприклад, їх найбiльше боюся. Як причепиться, то й сам починаєш вiрити, що ногу зламаєш або й зовсiм дуба врiжеш.

_Денис._ Покинь, Гено... Мої друзi не всякi хохми сприймають.

_Санько-Чорний._ I ви теж можете випасти з нашого комплекту.

_Геннадiй._ Як Вiктор?

Усi мовчать.

_Геннадiй._ Але саме цього я й хочу.

_Еврика._ Товариш слiдчий входить у роль покiйника. (До Саньки-Бiлого). Зараз же постав чарку назад!

_Денис_ (до Геннадiя). Ти ж працював шофером. Стiльки рокiв у Сибiру.

_Геннадiй._ I вчився. Заочно.

_Санько-Чорний_ (до Геннадiя). Я, здається, дурницю сказав. Пробачте менi.

_Денис_ (до Геннадiя, похмуро). Вам папiр i ручку?