_Геннадiй._ Отже, що було пiсля того, як Вiктор намагався увiмкнути свiтло?

_Лада._ Усiм набридла ця мишача вовтузня у квартирi, i ми пiшли на танцмайданчик.

_Геннадiй._ I Вiктор?

_Лада._ Нi.

_Геннадiй._ Чому?

_Лада._ Вiн хотiв ув'язатися за нами. Але на сходах Чорний таки не витримав i трошки постукав його головою об стiнку.

_Майя_ (здивовано). Нiчого собi! I ви всi спокiйно дивилися, як б'ють людину головою об стiнку?! I тепер спокiйно про це говорите?!

_Еврика._ Зараз я готовий заридати, дiвчино Майя. Але що це дасть?..

_Лада_ (до Майї). Ви краще сидiть там i не втручайтесь.

_Санько-Чорний._ Ну, постукав, ну... У всiх руки чесалися. Але мене вiн першого штовхнув.

_Таня._ Його штовхнули на тебе.

_Лада._ Вiн i сам на ногах не тримався. Щось белькотiв... I пiсля цього десь зник. А ми всi пiшли на танцмайданчик...

_Таня._ Нi, не всi. Олi не було. Вона теж десь зникла.

_Еврика._ Тепер ясно "де"? З ним пiшла, з цим Вiктором.

_Таня._ Що ти! У неї скоро весiлля! Їй, мабуть, набридло з нами, без свого Єдиного...

_Еврика._ Вона теж не була тверезою, товаришу слiдчий.

_Геннадiй._ А коли цього вечора Вiктор знову з'явився у вашiй компанiї?

_Санько-Чорний._ Вiн прийшов на площадку вже iз своєю компанiєю.

_Геннадiй._ I як почалася бiйка?

_Еврика._ Вiн був агресивно настроєний i почав чiплятися до наших дiвчат.

_Геннадiй._ А хто перший з ним завiвся? Знову Чорний?

_Санько-Чорний._ Нi, нi, не я.

_Геннадiй._ А хто ж?

Усi мовчать.

_Геннадiй._ У кого в руках був нiж?

Усi мовчать.

_Геннадiй._ Не раджу мовчати. Все одно довiдаємось.