_Санько-Чорний._ Як?!

_Геннадiй._ Простiше простого. Нiж зараз на експертизi, у всiх вас знiмуть вiдбитки пальцiв i установлять, хто тримав його останнiй.

_Магнiтофон._ Якщо так просто, то навiщо це розслiдування?

_Еврика_ (раптом до Санька-Бiлого). Постав чарку назад!

_Геннадiй._ Щоб з'ясувати мотиви. I дати можливiсть злочинцю самому признатися.

Санько-Бiлий, ставлячи чарку, перекидає тарiлку на пiдлогу.

_Еврика._ Телепень!

_Санько-Бiлий_ (до Геннадiя). Я пiду руки помию. Можна?

_Геннадiй._ Чого ж. Iди, мий.

Санько-Бiлий виходить.

_Геннадiй._ Навiщо ви споюєте хлопця?

_Еврика._ Нiхто не споює. Це тiльки сьогоднi йому воля, заради свята.

_Лада_ (насмiшкувато). У Бiлого зараз перiод самоствердження.

_Магнiтофон_ (до Лади). А ти чого мучиш хлопця? (До Геннадiя). Цей дурник по вуха закохався в неї, а вона ного навмисне дратує. До слiз.

_Лада_ (обурено). Потрiбне менi це щеня?

_Майя._ Та хiба тiльки малому треба стверджуватися у життi. Справа не в роках.

_Магнiтофон._ Маєте рацiю, Майя. У кожного це по-своєму. Ось хоч би наша Лада. (До Лади). Скiльки я тебе, красуне, знаю - вся твоя багата фантазiя працює на феєрверки. Коли не збиваєш кого-небудь з нiг якимсь вибриком, то почуваєш себе обiкраденою. Хiба не так?

_Лада_ (ображено). Яке глибоке спостереження!.. Спасибi, хоч не обпльованою...

_Санько-Чорний._ Я теж, мабуть, ще росту, тому що у снi все лiтаю... лiтаю...

_Таня._ А наяву все нижче падаєш... З нас усiх, мабуть, тiльки Еврика вже ствердився. Але, можливо, я його просто не розумiю...

_Магнiтофон._ А що його розумiти?! Еврика типовий алкоголiк. У цьому званнi вiн уже давно утвердився.

_Еврика._ Це в мене спадкове. Батько помер вiд запою.

_Магнiтофон._ У тебе ж i мати була.

_Еврика._ Матерi не було.

_Санько-Чорний._ Ги-и!..