_Еврика._ Зараз прийде.

_Магнiтофон._ Ну що ж, послухаємо поки що Харiсона. (Знову вмикає магнiтофон, влаштовується у крiслi, заплющує очi i слухає музику).

Дзвiнок у передпокої. Геннадiй натискає на кнопку. Вбiгає _Денис._

_Денис._ Ух! Ви вже тут? (Кладе на стiл кульочок з тюлькою). Познайомилися? Це - Ген, можна сказати - друг дитинства. Оригiнал! Один з тих, котрi їздять за пiснями не в Москву, а до Сибiру... (До Геннадiя). А це - мої теперiшнi друзi. Еврика - енциклопедист, але iнодi - скептик i пан Магнiтофон - жертва музики... Так хотiв створити свiй оркестр, що цiєю справою довелося займатися i карному розшуку... Хлопцi правильнi. Познайомишся - сам розберешся.

_Магнiтофон._ Реклама - ворог людини. Краще тримай презент. (Кидає Денису запальничку).

_Еврика_ (пiдходить до Дениса, бере в нього запальничку). Не наша... Мейд iн... Газова. Фiрмова рiч. (Запалює. До Магнiтофона). З якого неба впала?

_Магнiтофон._ Заспокойся. Твоїй монополiї не загрожує. Брат з гастролей привiз.

_Еврика_ (повертаючи запальничку). Тему вичерпано... А вiд мене, Денисе, маєш iталiйську краватку. Вiдриваю з м'ясом. (Витягає з кишенi величезну модну краватку). Носи до гроба.

_Магнiтофон._ З нею нi в який гроб не влiзеш.

_Денис._ Давай. У господарствi одинокої людини усе згодиться.

_Геннадiй_ (до Дениса). А де твоя бабуся Нюра?

_Денис_ (сумно). Минулого року... Старенька була... Тепер живу один.

_Геннадiй_ (береться за рiзьблений стiлець, що стоїть у кутку, розглядає його). Яка краса! (Хоче сiсти).

_Денис._ Слухай, не бери ти його (киває на стiлець), вiн нещасливий.

_Геннадiй._ Чому?

_Денис._ У суботу на ньому сидiв хлопець, з якого потiм зробили вiдбивну.