_Лада._ Вiн i менi до лиця. (Виймає з сумочки люстерко). У цих тролейбусах жахлива штовханина. I нiчого розумнiшого досi не придумали, крiм "наймайте таксi!" А де дiвчата? Моя Тетянка, Олька?

_Денис._ Таня обiцяла навiть ранiше прийти, допомогти... I немає. Тут iще одна дiвчина, можливо, прийде... Майя...

_Лада_ (не вiдриваючись вiд люстерка). Майя? Хто така?

_Денис._ Мила людина.

_Лада._ Дивись! Тетянка ревнива...

Дзвiнок у передпокої.

_Денис_ (натискаючи на кнопку). Не з тiєї опери. Майя рiзьбярством цiкавиться. Ясно?!

Вбiгає захеканий _Санько-Чорний._

_Санько-Чорний._ Салют! (Роззирається). А родича мого ще не було? Ми з Бiлим розминулися.

_Денис_ (до Геннадiя). Двоюрiднi брати. Обоє Саньки, тiльки один бiлявий, а другий чорнявий. Ми їх так i звемо - Чорний та Бiлий, щоб не плутати.

_Санько-Чорний_ (виймає з кишенi пляшку i ставить її на стiл. Вона закоркована кукурудзяним качаном). Ось!

_Магнiтофон._ Знову вигнали з роботи?

_Санько-Чорний._ По-перше, це теж майже коньяк. "Три буряки". По-друге, не з роботи, а з апарата. А по-третє, я i не думаю влаштовуватися нi на яку роботу. (Витягує з другої кишенi гумовi соски, нанизанi на нитку, як намисто). Новонародженому! (Вiшає їх Денисовi на шию). Щоб смоктав горiлку тiльки через соску... А пелюшки, мабуть, Бiлий принесе!.. (Пiдходить до столу, щось смакує. До Дениса). Вмираю - їсти хочу.

_Еврика._ Тут горлянка пересохла, i то терпимо. Вiдiйди!

_Лада._ Не роби з їди культу.

_Денис._ Уже небагато залишилося...

Дзвiнок у передпокої. Входить _Санько-Бiлий._ На його витертих джинсах нашито бахрому. Довге, бiляве волосся сягає плечей. Яскраво-оранжева сорочка дуже випинається на животi. Через плече висить гiтара. Вiн витягає з-пiд сорочки велику кришталеву вазу. До Дениса: "На!"

_Магнiтофон_ (присвиснувши). Ого!

_Денис._ Ти що, здурiв?!