_Санько-Чорний._ Ох i заробиш вдома!..

_Санько-Бiлий._ Нiчого, викручусь.

_Денис._ Краще зараз же вiднеси її назад.

Санько-Бiлий, насупившись, мовчить.

_Лада_ (iронiчно). Дитина ось-ось заплаче.

_Санько-Бiлий_ (показує Ладi кулак). Зараз сама заплачеш!

_Денис._ Гаразд. (Бере вазу i ставить її на поличку). Потiм розберемося. (Бере якусь дерев'яну фiгурку, сiдає у крiсло i чистить фiгурку наждачним папером).

Еврика сидить бiля столу i пiдкидає на краю його сiрникову коробку. Санько-Чорний тим часом знову щось хапає зi столу i жує. Геннадiй продовжує розглядати кiмнату. Пiдходить до ременя з набором ножiв.

_Лада_ (дивиться на годинник). Ох, ще двадцять хвилин зеленої нудьги!.. Давайте хоч потанцюємо. Маг, пошукай що-небудь у своїй коробцi.

_Магнiтофон._ Конкретнiше. Чого тобi пошукати? Древнiй блюз?

_Лада._ Менi набридла твоя тягуча, як макарони, музика. Дай що-небудь ритмiчне, свiже, незалапане. Який-небудь рок.

_Магнiтофон_ (таємничо). А ти пробувала танцювати пiд Шостаковича?

_Лада._ Ге-нi-аль-но!.. Це твоя iдея?

_Магнiтофон._ Продам недорого.

_Геннадiй_ (виймає один нiж з ременя). Якi гарнi рукоятки! (До Дениса). Сам рiзав?

_Денис_ (гордовито). А хто ж?!

_Геннадiй_ (багатозначно). Тонка робота. (Вставляє нiж назад у паз ременя).

_Еврика_ (до Санька-Бiлого). Чого ти стовбичиш пiд тiєю вазою? Не горюй, iди-но сюди!

Санько-Бiлий пiдходить до Еврики.

_Санько-Бiлий_ (запобiгливо). Пiдемо завтра на пляж, Еврико?

_Еврика._ Як усi, так i ми.

_Санько-Чорний._ А я не пiду. Ви ж знаєте, я боюся купатися у рiчцi. Iнший раз пливеш i здається, що раптом хтось кусне пiд водою. А хто - так i не знатимеш... Бр-р!..

_Лада._ Трагiчна людина. А я у водi почуваю себе жабкою. Це дуже приємно. Хочеться навiть покумкати. Тiльки щоб нiхто не чув.

_Магнiтофон._ Чого б це? Адже завжди ти намагаєшся кумкати так, щоб усi чули.