— Значить, ви теж вважаєте, що вони штучні? — запитав Шум.

— Не знаю. Не хочу говорити, — знизав плечима астроном. — Але, у всякому разі, вони не природного походження…

— Ми вже не кажемо про гіпотезу Шкловського, — підхопив Іван. — Якщо навіть Шкловський не правий і Фобос не падає на Марс, все одно цей супутник, а також Деймос — утвори розуму.

— Значить, там живуть люди? — здивовано промовив Корінь.

— Живуть. І жили, — радісно відповів Заграва.

— Так чого ж вони не прилітають тепер? — співуче запитала Маня. — Чому вони ніколи не бували на Землі?

— А хто тобі сказав, що не бували? Може, й бували. Є багато фактів з давнини і навіть теперішніх…

— Закрутилося, — скептично заявив Шум. — Тут уже піде в діло все — і Тунгуський метеорит, і знахідки в Африці.

— І піде, — розсердився академік Гримайло. — Чого це ви, юначе, все висміюєте. Може, люди бажають послухати…

— Бажаємо! Дуже цікаво! — пролунали вигуки. — Кому не цікаво — хай вийде, не слухає.

— От бачте, — засміявся Гримайло. — Сидіть тихо, а то буде лихо. Значить, починається новий розділ програми: «Пришельці з Космосу». Тільки знаєте що, — академік поглянув на хронометр, — вже дванадцята година, ми, здається, засиділися…

— Ой лишенько! — сплеснув руками Лисиця. — Отак заморочили голову…

Присутні засміялися. Сум розвів руками.

— Ну що ж, підемо спати, друзі. Хто хоче — приходьте завтра!..

— Прийдемо, — загули слухачі.

— Залишусь і я, — озвався Нойс. — Елен, не можна їхати, не почувши, до чого вони договоряться…

— Я згодна, любий…