За нею потягнулися до мангалу дiвчата з горнятками.

- Розпочинається конкурс на правильну вiдповiдь! У нагороду - фото. Перше запитання: «Чий кошик з грибами виявився найефектнiшим?»

Чоловiки оживилися.

- Мiй!

- Мiй, наскiльки пам’ятаю.

- Не сперечайтеся, мiй. Хоча це був не кошик, а вiдро.

- Ще будуть пропозицiї?… Нi? Увага на фото!

На знимцi, яку Магда виставила перед собою жестом телеведучої, виявився портрет їжачка: у майже порожньому кошику з кiлькома невиразними маслюками поруч. Усi й забули, що того дня Iгор спiймав сивого їжака, i майже вiдразу вiдпустив його у високу траву. А Магда, виявляється, встигла зробити вдалий кадр.

- А кошик чий?

- А кошик мiй! - повiдомила iменинниця. - Нiхто не вiдгадав, фото залишається у автора. Наступне запитання… Хто взяв перше мiсце у номiнацiї «Вираз обличчя»?

Слухачi не квапилися з вiдповiдями.

- Хтось iз нас, коли ми нарештi влаштували собi привал iз застiллям, - висунув свою версiю Iгор. - Думаю, коли ми з Вiктором вигукували «Будьмо!».

- Або коли ми штовхали машину, - згадав Вiктор.

- Нi перше, нi друге… Здаєтеся?… Гляньте-но!

З фото дивився набурмосений Iгор - погляд знизу, з-пiд насуплених брiв - сидiв пiд кущем червоний, напружений, заскочений фотооб’єктивом.

- Не може бути! - заперечив Iгор. - Ти не могла мене упiймати у такий момент.

- Це мiй чоловiк загубив ножик i шукає, - дала правильну вiдповiдь органiзаторка конкурсу. - Пам’ятаєш, Iгоре? А ти що подумав?…

У фiналi гри за кiлькiстю отриманих свiтлин перемогла Луїза. Того карпатського дня вона найчастiше потрапляла у кадр. Усi визнали найвдалiшим її фотопортрет бiля молоденької осики: вiдблиски сонця на щоцi та у волоссi мiдного кольору, i досконалий фон - зелено-червоне, дрiбне й кругле, як п’ятикопiйковi монетки, листя дерева…