Де ж той Кiнь? Треба нарештi встати i пiти.

… При першiй зустрiчi вiн запитав її:

- Де ви працювали?

Вона назвала Бюро перекладiв Оксани Смик та “Iнтернешнл Хаус”. Це були останнi мiсця роботи.

- Чому не на радiо? - з цiкавiстю розглядав вiн її, витираючи велике жовте яблуко рукавом свого джемпера. - З таким тембром голосу! Хоча вам i у кабiнетi психологiчного розвантаження цiни б не було. Або у службi “Секс по телефону”.

Добре, що вiн не побачив виразу її очей - хтось з хлопцiв у кiмнатi зi смаком захрумтiв яблуком, i вона вiдволiклася на рiзкий звук. Що тут у них, apple-break? Її обличчя, коли вона знову подивилася йому у вiчi, залишалося незворушним. Вона вмiла за секунду опановувати себе.

- Як ви здогадалися? З такою свободою вiд умовностей вам би у сутенери…

Вiн задоволено заржав, вiдкинувши голову назад, у повнiй вiдповiдностi з прiзвищем. Немов жеребець. Стиснув яблуко у лапищах, воно, бризнувши соком, розчахнулося на двi рiвнi половинки, i одну з них простягнув їй.

- Нi-нi, я не хочу. Дякую, - вiдмовилася вона.

- Берiть! - вiн майже силомiць вклав їй у долоню гостинець. - Не хвилюйтеся. Джемпер чистий, я його позавчора прав.

- А руки? - поцiкавилася Луїза. - Чистi?

- Чистi руки у того, хто ще не брався за розум, - вiдповiв Кiнь.

Тепер уже зареготали хлопцi з набитими яблуками ротами. Ох, вже цей грубий чоловiчий гумор. Що за жарти?… Усi були чимось зайнятi або вдавали, що зайнятi, але з цiкавiстю прислухалися до розмови новенької з Конем. Вiн у них тут, мабуть, за клоуна.

Луїза вiдкусила яблуко, сказала лагiдно:

- З чистотою думок усе зрозумiло.

- А я не зрозумiв щодо голосу. Ви з нього професiйно коли-небудь користалися чи нi? Ми саме на ньому акцент робитимемо. Це буде ваша фiшка.