Дiставшись до свого холостяцького житла, Iван як лiг спати, то прокинувся пiсля обiду. Подзвонив до лабораторiї, мовляв, трохи занедужав, а сам сiв до столу, щоб записати все, що з ним було цiєї ночi. Проте написав лише кiлька рядкiв: йому справдi нездужалось. П'ять днiв пролежав з високою температурою. Опiсля, пригадавши свою пригоду, довго не мiг повiрити, що це таки справдi було, а не примарилось.

IV.

- Надю, наречений з'явився!

Майбутня теща явно кепкувала з Iвана, вiн зовсiм на те не зважав. Приходив на побачення опiвночi майже всю весну i цiле лiто, аж доки не закiнчив своєї дисертацiї. На iронiю Надиної матерi вiдповiдав:

- Хочете вченого зятя? Терпiть.

Нарештi поклав Надiї на стiл голубу папочку, зав'язану бiлими тасьмами.

- Ось вона, моя мрiя безсонних ночей! - Iван був у пiднесеному настрої i говорив трохи патетично. Погладивши папку своєю сухорлявою долонею, продовжував: - Тут нова теорiя структури Всесвiту.

- Закiнчив?! - зрадiла Надiя.- Нарештi... Вiтаю тебе!

Вона притулилась щокою до його шорсткої щоки, не наважуючись при матерi цiлувати свого обранця.

- Так, закiнчив. Наче гора з плечей... Радiли всi троє, це було схоже на сiмейне свято.

- Щодо структури Всесвiту, - пояснював Iван, - то зараз домiнує теорiя Великого вибуху. Нiбито на початку вся матерiя була стиснена в одному праатомi, ну, може, в такому об'ємi, як горiх. Стався вибух, i з тiєї митi Всесвiт розширюється. I це нiби узгоджується спостереженнями... якщо заплющувати очi на симетрiю галактик... Тепер же з вiдкриттям анти-Землi, стало ясно, що принцип симетрiї охоплює i макрокосм...

- Уявляю, як буде вражений твiй керiвник, - сказала Надiя. - Може, одразу на доктора?

- Це не має значення, - вiдповiв Iван. - Менi головне - вийти на люди.