На нього справдi погано вплинув удар об чужу планету. Вiн не втримався у цю мить, i от... не встиг ще одужати...

- Все одно дисциплiна є дисциплiна, - жорстко вiдповiв Капiтан. - Так чи iнакше, менi доведеться ще раз нагадати вам, Номер Чотири, наш головний наказ. Тим бiльше, що з населенням цiєї планети, дуже схожої на сусiдню, нам нема чого довго панькатись. Воно надто мало розвинуте, це населення, в нього надто низький рiвень. Ми, Великi Молюски, для нього всевладнi! Адже саме ми вiдкрили собою велику еру процвiтання. Ми, Великi Молюски, а не якась там людина, - так, здається, називають себе мешканцi цiєї планети? Людина, що виникла вiд мiзерних риб, стародавнiх риб, - ха-ха-ха! Хiба можна говорити про неї серйозно, ха-ха-ха!

Тепер, коли Капiтан розсмiявся губами, що з'явилися у нього цiєї хвилини, дозволили собi смiятися i офiцери: пiд їхнiми круглими очима раптом виникли такi ж самi губи, що й зобразили смiх.

- Цих риб, - вiв далi Капiтан, - безжально знищували ще нашi далекi предки, кальмари, аж доки не лишилися тiльки малесенькi хатнi породи. А коли на змiну кальмарам прийшли ми, Великi Головоногi Молюски, то життя пiднялося на ще бiльш високий щабель. Ми оволодiли мистецтвом мiжпланетних космiчних подорожей, ми можемо змiнювати нашу зовнiшнiсть за першим-лiпшим бажанням, створюючи будь-якi кiнцiвки i користуючись ними так, як роблять це мешканцi рiзних планет. Нам бракує тiльки одного - умов подальшого життя на нашiй планетi. Вона вмирає, наша планета, - i ми мусимо знайти замiну для неї. Це зрозумiло вам, Номер Чотири? Ми знайдемо замiну нашiй планетi, навiть цiною винищення корiнного населення чужої планети, якщо це буде потрiбно!

Капiтан зробив широкий жест рукою, що з'явилась у нього, окреслюючи простiр навколо мiжпланетного корабля. Вiдразу ж таки аналогiчнi кiнцiвки виникли в обох офiцерiв. Номер Три повторив своєю рукою Капiтанiв жест, а Номер Чотири непомiтно почухав собi вухо, що болiло вiд удару. Проте Капiтан не звернув на це уваги.