Командор щиро засмiявся.

- Ох, Амею, як я кляв себе за цю дурницю. Якби ти дiйсно виконав наказ, я не простив би собi цього нiколи. Подумати тiльки, я ледь не став убивцею свого кращого друга. I даремно. Молодчина!

?

Вже другий тиждень зорелiт долає космiчну безодню. Екiпаж в анабiозi. Все обiйшлося напрочуд спокiйно. Вiдверто кажучи, Командор i Амей не розраховували на це, - сумнiви ж були занадто сильнi. Амей не спускав з ока пiдозрiлих. Дан закодував маршрут так, що у випадку найгiршого, його нiхто не мiг би розплутати. Та все це виявилось зайвим.

"Анабiоз так анабiоз, - тiльки й промовив, позiхаючи, Мiкробiолог i перший попрямував до ванни. - На добранiч!"

Амей i Командор перезирнулись.

- Здається, помилка, - шепнув Дан, - нашi побоювання марнi. Але перевiримо...

А потiм пiшов до ванни i Амей, щоб пробути там доти, поки доведеться лягати на прямий курс до Сонця. Тодi настане черга Командора, аж до орбiти Плутона. Решту шляху вони поведуть зорелiт разом. А поки що Командор залишився один. День у день вiн переглядав записи, знiмки, зразки, пiдводив пiдсумки. Непомiтно наблизився i кiнець змiни.

Але, ранiше нiж попрямувати до Сонця, ранiше нiж розбудити Амея, Командор послав потужний сигнал, вiддавши йому майже всю енергiю.

"ВСIМ, ВСIМ, ВСIМ.

ПЛАНЕТА БЦ-1387 ОМЕГА, ЯКУ МИ ДОСЛIДЖУВАЛИ ЗГIДНО З ПРОГРАМОЮ, ВИЯВИЛАСЯ ЗАСЕЛЕНА Й АГРЕСИВНО НАСТРОЄНА ЩОДО НАШОЇ ЦИ

ВIЛНАЦII. У НАЙБЛИЖЧI ЧАСИ НЕ ПОСИЛАТИ НIЯКИХ ЕКСПЕДИЦIЙ У ТОЙ БIК МИ НЕ ПОВЕРНЕМОСЬ, ДОКЛАДНИЙ ЗВIТ У ПОШТОВIЙ РАКЕТI, ЯКУ Я ВИСИЛАЮ СЛIДОМ I ЩЕ ОДНЕ ПРИТЬМОМ ВИМАГАЮ ЗАНЕСТИ ДО ОСОБЛИВОГО СТАТУТУ КОСМОНАВТА ОБОВ'ЯЗКОВИЙ ДОДАТОК - НIХТО НЕ ПОВИНЕН ПОВЕРТАТИСЯ З КОСМОСУ ПIСЛЯ ТОГО, ЯК ВIН УЖЕ НЕ ПОВИНЕН ПОВЕРНУТИСЯ

ПРОЩАЙТЕ, ДАН"

Командор довго вдивлявся в екран радара, проводжаючи поштову ракету. Вона мчала у напрямку до Сонця, до Землi, сповненої запахiв трав i росяних свiтанкiв, якi вiн так любив i якi йому вже нiколи не доведеться побачити.