- А де ж вiн сам? - спитала Дайана, роззираючись навколо.

Хайман змахнув рукою сюди й туди:

- Оце ж вiн i є, ти перебуваєш у святая святих.

Провiв її до порожньої кабiнки, i Дайана зручно вмостилася перед овальним екраном, що нагадував велике бiльмо. На панелi стояв мiкрофон i лежали навушники.

- Контакт з "Оракулом" можна здiйснювати або вiзуально - за допомогою екрана, або фонетично - через мiкрофон i навушники. Оце ось свiтний олiвець - пиши запитання на екранi, там же з'являться i вiдповiдi.

- Краще я порозмовляю з ним, - Дайана почала припасовувати навушники, розгладжуючи своє пишне чорне волосся. - До речi, розмова фiксується?

- Обов'язково. Це ж для "Оракула" один iз каналiв iнформацiї. Натисни кнопку контакту - ось вона позначена лiтерою "К", - i говори в мiкрофон. Закiнчиш - я прийду.

Хайман схилився, поцiлував її в щоку i вийшов. На душi в нього було весело i легко. Ще б пак! Дайанi лишалося трохи бiльше мiсяця до закiнчення коледжу, i тодi вони одружаться. Перша шлюбна подорож - навколо рiдної планети, друга - на Мiсяць...

Тим часом Дайана хапливо натиснула кнопку контакту, i в навушниках почувся хрипкуватий голос:

- Я слухаю вас.

Першої митi Дайана розгубилася i не знала, з чого почати. Але то була тiльки мить.

- Чи справдi ти, "Оракуле", претендуєш на роль провидця? - спитала може трохи рiзкувато.

- Найперше, я мушу знати, з ким контактую, - тим же сухим тоном обiзвався "Оракул", i коли Дайана коротко поiнформувала про себе, провадив далi: - Термiн "провидець" в епоху електронiки застарiв. Я - прогнозист, футуролог. Екстраполяцiя будь-якого нинiшнього стану в майбутнє здiйснюється мною на основi об'єктивних даних.

- Отже, це наука?

- Так.

- Тодi злочин твiй ще тяжчий.

- Я не вiдчуваю нiякого злочину.

- Ти нiчого не вiдчуваєш, бо ти - бездушний клубок напiвпровiдникiв i транзисторiв.