Каскад причин породжує лавину наслiдкiв. У пам'ятi "Оракула" - уся статистика, вiн враховує випадковiсть i необхiднiсть. На основi теорiї iмовiрностi, математичного аналiзу безперервних процесiв, а також "теорiї катастроф", що показує, як жива тканина може раптово змiнювати свiй стан,- "Оракул" може простежити лiнiю життя кожної людини.

- Лiнiя життя, - сказала Дайана, - а навiщо комп'ютеровi лiнiї на долонях?

- У тебе взяли вiдбитки долонь?

- Так. У батька i мами теж. Навiть малий Джоник притуляв долоньку. Чи не комедiя?

- Нi, це дуже важлива iнформацiя для "Оракула". Вiзерунок лiнiй на долонi людини - це не випадковiсть.

- А що ж? У кожного - iнакшi.

- Тож-бо й воно. Лiнiї долонь - це код генетичного шифру органiзму. "Оракул" розшифровує цей код i одержує iнформацiю про набiр генiв, якi визначають життєздатнiсть органiзму, про карб, поставлений спадковiстю, - а там запрограмовано не тiльки здоров'я, а й хвороби... До цього додай ще геть-чисто всi лiкарськi картки, введенi в пам'ять комп'ютера. Отже, в нього зосереджена майже вся iнформацiя про кожного, i це дає змогу прозирати долю...

Зненацька хтось штовхнув Хаймана, вiн повернув голову i побачив одного з тих. Той буркнув пробачення, пiдморгнув по-змовницькому, нахабно i зник у натовпi.

У Хаймана одразу розболiлася голова - певне, пiдскочив тиск. Настрiй йому остаточно зiпсувався. Запитання Дайани тiльки дратували, i вона зрештою перестала надокучати, iшла мовчки, опираючись на його руку.

"З ним щось дiється, - подумала дiвчина. - Нiколи ще вiн не був такий". Уздрiвши величезний пластиковий козирок бару, сказала:

- Зайдемо?

Випивши бокал хересу, Хайман вiдчув, як йому од-лягло вiд серця. I це одразу вловила Дайана, її очi зблиснули радiстю, усмiшка освiтила обличчя.

- Ти ж не знаєш, що сьогоднi сталося... - почав Хайман, пiдводячи голову, - що було зi мною.