- Можна б трохи легше, - пробурчав Хайман, пiдтримуючи свою наречену за плечi. - Тобi дуже боляче?

- Нiчого, - скривилась Дайана, - я, мов бейсбольний м'яч...

Шофер, затуляючись долонею од свiтла, виправдувався:

- Так рiзонув нахаба - в очах потемнiло...

У слiпучому свiтлi фар з'явилася чорна постать. Хаймановi тенькнуло серце: мафiозо... Гангстер наближався спроквола, мовби хизуючись своєю ходою. Руки - в переднiх кишенях штанiв, на очi насунутий маленький округлий капелюх.

Пiдiйшовши до таксi, вiн заглянув усередину i поманив пальцем Дайапу. Секунду дiвчина сидiла не зворухнувшись, потiм узялася за ручку дверцят... У Хаймана промигнула думка: не пустити! Та вiн одразу й вiдкинув її. Що з того? Сiпнувся й собi вслiд за нареченою, але мафiозо, вихопивши з кишенi пiстолета, прошипiв:

- Сиди!

Дайана випросталась, притулила долонi до грудей, наче її бiлi тонкi руки могли захистити вiд кулi. Хайман в якомусь зацiпенiннi дивився на цi освiтленi руки, - видно було навiть тоненькi синi жилки, - а потiм ковзнув поглядом по обличчю. Голова з чорним нiмбом волосся нахилена вперед, брови зсунутi, примруженi очi вп'ялися в нападника. Той стояв на вiдстанi не бiльше двох метрiв i, помiтивши, що дiвчина не зводить очей з його пiстолета, сказав:

- Подобається? Гарна цяцька!

Дайана мовчала, не вiдриваючи погляду вiд чорної цятки.

- Та ти не жахайся, кралечко. Якщо перестанеш плутати нам карти...

- Стрiляй, боягузе, - тихо промовила Дайана.

- От бачиш, яка ти... не гречна, - осклабився той. - Ми хотiли по-джентльменському...

Дуло пiстолета хитнулось угору, нацiлюючись на блiдi руки, складенi на грудях. Дайана стояла, як заворожена.