- Ну що я тобi казав, - з розпачем промовив Сидоренко-старший. Та нашим горе-хокеїстам не те що в першiй лiзi виступати... Й за дворову команду як слiд не зiграють. Вони й на ковзанах не можуть добре кататись, ключку як слiд тримати...

Костянтин Андрiйович приречено махнув рукою i потягнувся у кишеню за цукеркою - нещодавно кинув палити i, коли хвилювався, клав пiд язик, немов валiдол, карамельку.

- Сьогоднi це була остання шайба майстрiв, тату, - упевнено сказав Валерка й посмiхнувся. - А тепер, тату, не заважай.

- Гаразд, - знову прогув Сидоренко старший. - От тобi й трансформатор... Дiрку вiд бублика отримаєш, а не трансформатор...

Перший i другий перiоди матчу пройшли без змiн. Атакувала команда майстрiв. Атакувала наполегливо, великими силами; але напрочуд рiвно й на диво майстерно захищалися торпедiвцi. Здавалося, гол висiв над воротами мiсцевої команди. Шайба без кiнця намагалася пробитися через частокiл ключок i нiг i затрiпотiти у сiтцi "Торпедо", але спортивне везiння було на боцi мiсцевих хокеїстiв. Одного разу шайбу, невдало вiдбиту воротарем торпедiвцiв Михайловим, поруч iз воротами перехопив правий крайнiй суперникiв i, залишившись сам на сам iз воротарем, обвiв його i... з двох метрiв послав її над перекладиною. Нападаючий тiльки схопився за голову. Ясна рiч, не помиляється лише той, хто нiчого не робить, але щоб з такої вiдстанi не влучити шайбою в пустi ворота, це треба вмiти...

На другу перерву команди пiшли з рахунком нуль - один на користь гостей.

Нарештi розпочався третiй перiод. Першi п'ятнадцять хвилин гравцi "Торпедо" лише вперто захищались вiд навальних атак гостей. Захищалися вдало, що розвеселило вболiвальникiв. Нехай i поразка, але не з розгромним рахунком, на який вони сподiвалися.

- Де ж твої голи? - запитав Сидоренко-старший, витираючи спiтнiле чоло.