- Ще рано, - впевнено проказав Сидоренко-менший. - За три хвилини до кiнця матчу Корольков заб'є першу шайбу.

- Собi у ворота? - поцiкавився Костянтин Андрiйович, пiдозрiло покосившись на Валерку.

- Нi, не Корольков, - примруживши праве око, сказав Сидоренко-менший. - Краще, якщо спершу шайбу заб'є Михайлов. - Валерка подивився на батька. - Як ти гадаєш, тату?

- Та-а, - Сидоренко-старший тiльки махнув рукою.

До кiнця матчу залишалось щось бiльше трьох хвилин. Гостi атакували вперто, не випускаючи жодного гравця "Торпедо" з меж торпедiвського боку поля. Раптом, перехопивши шайбу, що летiла у ворота, Михайлов розiграв її, мов у футболi, iз захисником i, отримавши вiд того пас, повiв на суперника, вдало обминаючи гравцiв-гостей, обводячи їх, мов першачкiв.

- Куди? Куди? На-а-зад, до ворiт!!!- прокричав тренер, що схопився з лави запасних, та було вже пiзно. Михайлов упевнено просувався до ворiт. Фiнт, ще один - i вiн уже сам на сам iз воротарем гостей Голосовим. Зупинився, а коли Голосов кинувся на перехват шайби, влучним кидком послав шайбу в ворота.

Трибуни загули. Вони нагадували вже не потривожений вулик, а шторм у вiдкритому морi...

- А другу шайбу заб'є Корольков, - проказав задоволений Валерка, коли рев i свист на трибунах стихли.

I справдi, не встигли спартакiвцi розпочати з центра поля, як шайбу пiдхопив Корольков i здалеку розстрiляв Голосова. 2:1.

Через хвилину рахунок збiльшився до 4:1.

Трибуни несамовито ревли. Тренер гостей намагався давати своїм гравцям ще якiсь поради, та було вже пiзно.

За п'ятнадцять секунд до кiнця матчу рахунок вже був п'ять - один на користь "Торпедо". Не допомогла гостям навiть проведена замiна воротаря. А пiд завiсу, за чотири секунди до фiнального свистка, крапку в матчi поставив все той же Михайлов, який забив шайбу командi майстрiв з булiту. * * *

Того теплого лiтнього вечора з льодового палацу йшли радiснi вболiвальники, лише Костянтин Андрiйович зiтхав: