- Просто дiя низької температури.

- "Просто дiя...". Коли б то! Тут щось iнше...

- Заспокойся, синку. Вам, юнакам, на кожному кроцi "щось iнше". А подорослiшаєте, i свiт нiби змiниться для вас. Ось i батько прибув! Може, ти краще послухаєшся його. Добре, синку? Одужуй!

- До побачення, мамо. Драстуйте, тату.

- Драстуй, сину.

- Ви теж будете говорити про хлоп'яцтво, абсурднiсть i здоровий глузд?

- Не треба одразу наелектризовуватись. Ти ж хлопець уже не маленький i мусиш розумiти, що для мами все це...

- Я розумiю. Мама хоч i фiлософствувала, та весь час...

- ...залишалась насамперед мамою, правда?

- Так. А ви?..

- А я був i буду батьком. I теж скажу, що отакi вибрики - це навiть не хлоп'яцтво, а дитячiсть. Хто ж так готується до важкої експедицiї?

- Що не одягли скафандрiв? Так це ж та сама оранжерея...

- Треба виготовити теплий одяг. Розумiєш, колись, у сиву давнину, люди взимку носили теплий одяг. Не закривали облич, навiть очей, дихали первiсним повiтрям.

- Невже обходилися без скафандрiв?

- Звичайно. Вже мали моря електроенергiї, почали застосовувати ядерну i... виробляли зимовий одяг. А ми, точнiше, нашi предки, одягли мiсто.

- Зимовий одяг... От цiкаво! А який вiн був?

- Одужаєш - пiдеш по музеях i дiзнаєшся. Чого ти насупився?

- А коли ми все це вивчимо, то ви...

- Тодi я перевiрю вашу екiпiровку, обмiркуємо разом план експедицiї, зв'язок - усе, все треба врахувати!

- I не будете вiдговоряти нас?!

- Робити пролом у пiвсферi вiдговорю.

- А як же ми...

- Я вас випущу через запасний вентиляцiйний тунель. Отам за монументом Невiдомого космонавта.

- Ой, тату!

- Тiльки тихо: не треба хвилювати маму...