
- Оце знайшов аж на околицi Великого Руйновища, - сказав, розгорнувши ганчiрку i ставлячи картину пiд стiною, поряд з тими, що принiс ранiше.
Му взяв кресало, ударив кiлька разiв по кременю - сипнули iскри, i трут затлiвся. Швидко пiднiс його до смолоскипа, дмухнув, i в помешканнi стало видно, як удень. Усi трос поставали навколiшки, щоб роздивитися новий образ. Перед ними було не одне обличчя. На пiску бiля самiсiнької зеленої води сидiло i лежало кiлька постатей - молодi жiнки та чоловiки.
- Це морськi iстоти, - прописклявив Ти, - бачите, вони не вiдходять вiд свого середовища, вибрались подихати та й погрiтися.
- Так, - пiдтримав свого колегу Тан, - їхнє тiло зовсiм не мас твердої хiтинової оболонки, натомiсть м'яка шкiра, вочевидячки пристосована до води.
- А їхнi голови? Погляньте - на них довга густа шерсть! - докинув Ти, ще й тоненькою рукою вказав.
Справдi, на головах iстот добре видно було зеленаву шерсть.
Тепер обидва Прихильники Духу поглянули на Му - що то вiн скаже?
Старий пильно вдивлявся в постатi на картинi, неначе очiкував, що вони обiзвуться i самi розкажуть про себе.
- Я гадаю, - нарештi заговорив Му, - це нашi предки. Те, що на них майже немає одягу, нiчого не доводить. На iнших образах одяг є, на деяких аж занадто. Навiть голови вбранi.
- А де хiтиновi панцирi? - рiзко спитав Ти. - Це зовсiм iнший бiологiчний вид!
- Може, це "прибульцi з Неба", - сказав Тан, - i ми живемо на їхнiх Руїнах. Адже невiдомо, хто побудував i хто зруйнував громадища, якi дiсталися нам у спадок.
- Дух! - верескиув Ти. - Це його дiяльнiсть!
Тан i Ти з острахом оглянулись на чорну скриньку", що наче шкiрила зуби в миготливому свiтлi смолоскипа, лише старий Му не зворухнувся. Роздумливо сказав, не вiдриваючи погляду вiд картини:
- Наш розум ще блукає в зелених сутiнках, i часто навколишнє йому здається iнакшим, нiж воно є насправдi. Пiднесiть палець до ока - закриє кам'яну гору. А хiба вiн такий великий? Отож, очевидне не завжди точне... Я гадаю, нашi предки - отакi, як бачимо зображення,- жили тут споконвiчно, спорудили велетенськi житловi осередки, i навiть отой Дух, що обзивається iз скриньки, створили вони.
