Двигун був виключений якраз тодi, коли швидкiсть обох зорельотiв зрiвнялася. Два гiгантськi апарати були рядом. Заскрипiла обшивка... Потiм все стихло...

Вiкторiя полегшено зiтхнула, розiгнула спину, яка занiмiла вiд неймовiрного напруження, подивилася в перископ. Зорельоти, нiби повиснувши нерухомо, з неймовiрною швидкiстю мчали разом у страшнiй безоднi Космосу... Маневр удався!

Вiкторiя приготувала атомний прилад для рiзання металу i через промiжний шлюз вийшла до люка. В скафандрi вона включила електрообiгрiвання, i лише пiсля цього з шлюзу потужнi насоси вiдкачали повiтря...

Люк вiдкрився. Прямо перед люком знаходилася стiнка росiйського зорельота. Що там, за стiнкою? Труп чи...

Не хотiлося дукати, що все закiнчено... Вiкторiя включила прилад, що працював на повiльному розпадi урану, ї, коли з'явилося на кiнцi своєрiдного дула синювате полум'я, вона описала цим дулом велике коло по стiнцi сусiднього корабля...

Атомний промiнь прорiзав метал апарата, мов крiзь масло пройшов гiгантський нiж. Стiна захиталася i плавно осiла всередину. Вiдкрився темний отвiр.

Вiкторiя ступила на край люка. Страшно! Внизу пiд ногами (власне, тут немає нi верху, нi низу!) -страшна глибина... А! Хай, що буде!..

Дiвчина зробила крок i стала одною ногою на край отвору в сусiдньому зорельотi. На хвилину затрималась i глянула пiд ноги. Мурашки пробiгли по її тiлу. Повна нерухомiсть зорельотiв, якi, здавалось, повисли над неосяжною безоднею, якось не сприймалася свiдомiстю. Адже Вiкторiя знала, що вона разом з апаратами мчить тепер у просторi з швидкiстю бiльше тисячi кiлометрiв на секунду. Вона вiдвела очi вiд космiчного провалля i швидко перебралася в отвiр корабля Тригуба, опинившись в одному з коридорiв бiля фазотронiв, в магнiтному полi яких розганялось iонiзоване пальне ракети. Вiкторiя вже була в космольотi там, на Землi, i тепер зорiєнтувалася, куди їй iти... Вона минула кiлька коридорiв i вiдкрила дверi до каюти, звiдки Тригуб керував ракетою...