- Та звичайно ж, нi, - вiдповiв той обурено.

- Тодi лишається припустити, що хтось пробрався у вертолiт.

- Як?.. Коли?.. В тайзi?

- Мабуть, там. Але мене непокоїть, що нiж лежав не в кабiнi, а на пiдлозi.

- Тобто ви гадаєте, що злочинець проникнув сюди? То куди ж вiн подiвся з замкненого складу?

- А хiба ви не пам'ятаєте, що ми, нiчого не пiдозрюючи, лишили дверi вiдчиненими? - майор провiв очима по гвинтових сходах, почухав потилицю.

З-за рогу лiвого коридора виткнувся й швиденько попростував до цих двох пiдстаркуватий чоловiк у цивiльному.

- Ну, як? - занепокоєно запитав вiн англiйською мовою.

- Немає, - розвiв руками японець.

- Зле... Дуже зле... - похитав головою старий. - Якщо бомбу не зiрвати сьогоднi, на наших мрiях доведеться надовго поставити хрест. Коли ще складуться такi сприятливi обставини?

- Але ж Центр уже передав координати критичної точки? - запитав майор

- Критичної точки? - незадоволено повторив старий. - Всього лиш району провокацiї, скажiть точнiше. Критичну точку нам треба уточнити на мiсцi, а як ви це зробите без карти прогнозiв?.. Коли б ви, мiстер Судзукi, похопилися б хоч на годину ранiше! А тепер до Нагасакi понад п'ятсот кiлометрiв!.. Та й чи встигне Центр зняти ще одну копiю з карти прогнозiв?

Японець винувато знизав плечима. А майор простягнув старому знайдений кишеньковий нiж:

- Лежав бiля вертольота. Мабуть, самi того не знаючи, ми захопили на дирижабль незваного гостя, - когось iз хлопчакiв, що завжди сунуть носа куди не слiд. Гадаю, карта в нього.

- Так чого ж ви гайнуєте час? - розгнiвався старий. - Треба негайно оголосити тривогу, обшукати всi закапелки.

- Я вже доповiв командировi телефоном, - сухо вiдповiв майор.

- А, то пробачте.

Всi троє рушили коридором лiворуч, спустилися гвинтовими сходами на кiлька поверхiв униз, в гондолу дирижабля. Старий та японець попростували до рубки управлiння, а майор звернув у апаратну.