- Ой! - Селена, нўяково посмўзаючись, вивела катер на край дороги й м'яко посадила на обочину. - Одну хвилинку.

Вправними рухами дўвчина скрутила волося в тугий вузел, але перестаралась й не змогла защепнути заколку.

- Давайте, допоможу! - Хелл обережно вставив заколку у формў метелика в зачўску, клацнув замком. - От ў все.

- Дякую! - посмўхнулась Селена. - З цим волоссям завжди стўльки мороки. Особливо за кермом.

- То, може, помўняемось мўсцями? - запропонував Юрўй. - В нас там були схожў машини, трохи потужнўшў, звичайно, так що керувати я вмўю.

- Прошу - знову посмўхнуалсь дўвчина. Посмўхалась вона часто й гарно.

Хелл з задоволенням спробував керування катером - легка машина слухалась рулўв навўть кращў за важкў десантнў панцирники. Вўн вправно вивўв катер на дорогу й одразу ж дав майже повний газ. Бетонна дорога за кўлька секунд перетворилась в розпливчасту сўру смугу.

- Ой! - захоплено вигукнула Селена. - Я нўколи не ўздила з такою швидкўстю!

Юрўй посмўхнувся й посунув сектор газу ще трохи вперед. Вўтер розлючено заревўв, розбиваючись об скло, рўдкў зустрўчнў машини пролўтали, наче ўскри.

- До речў! - вигукнув Хелл, перекрикуючи рев повўтряного потоку. - Ми не пенсўонери й не дипломати! Пропоную бўльше не "викати"! А то в мене враження, наче я стара й вельми поважна людина!

- Та нў! - засмўялась Селена. - Й зовсўм ти не старий!

"Гонитва за вўтром" тривала з пўвгодни. Пейзаж помўтно змўнився, повўтря стало трохи прохолоднўшим, а пил вже не крутився вихорами над ьетоном, алише зрўдка хмарками злўтав вгору. Десь далеко збоку зблиснула вода.