- Звичайно, зовсўм трўшечки! - дўвчина аж подалась вперед.

- Ну, то що ж вам пўдпалити? Он тў два дерева можна?

Екологи синхронно замахали руками - як вўтряки.

- Ой, що ти, що ти, то забагато!

- Ну а той кущ? Або хоч оцей кущик?

- Нў, нў, звичайно! - Серж пўдняв з-пўд столу невелику галузку. - Ось це, наприклад.

Хелл зареготав. Еколог з дўвчиною нерозумўюче дивились на нього.

- Це буде нецўкаво, - нарештў, заспокоўвся Юр. - Але ладно, дивўться.

Серж взяв паличку за самий кўнець, вўдставив якомого далў вўд себе. Хелл посмўхнувся.

- А що ти смўїшся? - буркнув еколого. - Звичайно, боюсь. Хто ж тебе знаї...

Вўн не договорив. На протилежному кўнцў палички щось зблиснуло. Невеликий язичок полум'я з'явився, кўлька секунд потанцював на сирому деревў й зник - лише по цьому Серж здригнувся й судорожним рухом вўдкинув галузку.

- Хм... - сказав вўн по паузў.

Селена вўдвела погляд.

- Я ж казав, буде нецўкаво, - пробурчав Хелл. - Гарно, коли це робиться в масштабах цўї? галявини, або й бўльше...

- Там ви, мабуть, палили на всў боки?

- А ти, як еколого, не можеш собў такого уявити? - засмўявся Юр. Нў, нў, заспокойся. Кажу ж, пўсля пўрокўнетичних ударўв голова болить. Його використувували, коли вже нўкуди було дўтись.

- А що, ўншо? збро? не було? - це спитала Селена.

- Чому ж, були лазери, автомати. Лазер ви, мабуть, бачили - така собў товста трубка з ручками, а автомат - досить зручна штука. Невеликий такий стволик, а пўд ним спўральний магазин. Цей магазин одягаїться на руку, в долоню - пўстолетна ручка, й стрўляй собў! Зручна штука. Там, знаїте, затвор невеличкий, з поперечним рухом, швидкўсть страшенна, й ствол виходить, досить довгий. Й кулў розривнў. Носорога завалити можна.

- А цўлитись же як?

- А нўяк. Це зброя для захисту, не для полювання. Але, на жаль, й це не завжди допомагало.