- А як вона взагалў дўзналася про мене?

- Здаїться, я й розповўв колись. Так що давай! - дещо двозначно посмўхнувся Серж. - Не прогав свого щастя.

Дўвчина повернулась з кўлькома повними пакетиками.

- Ось, прошу! А як Юр, погодився? - запитала вона, поглядаючи чомусь не на нього, а на еколога.

- Звичайно! - засмшявся той.

- Звичайно, - посмўхнувся й Хелл. - Хто ж вўд такого вўдмовиться?

Срўбна ўскра, народившись десь в глибинах небесно? блакитў, промайнула над галявиною й зникла. Через кўлька секунд долинув гуркўт, глухий удар стряс землю, заколихався коньяк в напўвпорожнўй пляшцў.

- Це що? - не зрозумўв Юр.

- Служба безпеки, - неохоче пояснив Серж. - Не визнають нў законўв, нў ўнструкцўй. Злўтають на орбўтальних двигунах, над заповўдником на гўперзвуцў ходять... Тьху!

Кўт уважно поглянув на еколога, потўм на зв'язкўвця, знову стрибнув на колўна до дўвчини й замуркотўв.

- Юр, розкажи що небудь про десанти, - зненацька попросила Селена.

- Та що там розказувати, - посмўхнувся той. - Нўчого цўкавого. Сўли. Вийшли. А далў - за обставинами: або на нас одразу напали, або трохи пўзнўше. Вони - нас, а ми - ?х, ў так, поки не можна буде спокўной працювати або ж... гм... Оце й все.

- А правда, що вам гармату вживляють? - так само зненацька пўдключився до теми й Серж.

- Що-о-о?..

- Ну, я маю на увазў, дають здатнўсть до пўрокўнезу.

- Угу. А що ти про гармату сказав?

- Ну, це ж ваш вираз - "гармату вживити".

- Не чув такого.

- А потўм ту здатнўсть забирають?

- Нў, така операцўя складна й небезпечна. Рўдко кому доводиться ?? робити.

- А... палити часто доводилось?

- Себто пўрокўнезом? Траплялось. Останнўй раз - за кўлька днўв перед самим вўдльотом.

- А показати можеш?

Хелл поморщився.

- Чесно кажучи, пўсля цього голова болить... - вўн вловив блиск розчарування в очах Селени. - ...але трохи можна.