I ось трапилося лихо - Всесвiт послав пiдступний удар Вiн був нечутним, невидимим. Космонавти разом вiдчули одне: могутня, невблаганна ворожа хвиля владно пронизує їх тiло, паралiзує мозок, нищить клiтини. Бiолог Софiя, вже на гранi непритомностi, поглянула на контрольнi автомати i схопила командира за руку. Полум'яний, заплющивши очi, блiдий, мов мрець, лежав, знесилено вiдкинувшись у крiслi. Софiя з останнiх сил струснула його, закричала:

- Капiтане! Ми потрапили в потiк радiацiї... Вiн перевищує норму... в мiльйони разiв...

- Значить... кiнець, - прошепотiв Сергiй.

Згасаючим поглядом вiн подивився навколо. Товаришi лежали в крiслах, на пiдлозi кают-компанiї. Вони помирали, i не було такої сили у свiтi, яка могла б урятувати їх. Софiя знеможено заплющила очi:

- Прощайте, капiтане... Не забудьте дiтей...

Полум'яний безтямно розплющив очi. Що вона сказала? Про дiтей? Про його синiв? Вони теж загинуть? Нi, нi. Iзолятор оточений потужним магнiтним полем, радiацiя туди не проникла. Яке щастя! Марiя з ними. Вона теж умiє вести зорелiт... Вона доведе його до Землi... i збереже синiв...

Сергiй напружив останнi сили, звiвся i, переступаючи через тiла товаришiв, добрався до пульта зв'язку. Слабiючою рукою ввiмкнув сигнал тривоги. I в ту ж мить почув болiсний вигук за спиною:

- Сергiйку! Що трапилося?

Полум'яний рiзко повернувся, тримаючись руками за пульт.

У дверях кают-компанiї стояла Марiя. її обличчя було блiдим i нажаханим. Вона дивилася на тiла товаришiв i нiчого не могла зрозумiти.

- Тiкай... - прохрипiв Полум'яний. - Тiкай в iзолятор...

Марiя, не розумiючи попередження, кинулася до чоловiка, схопила його за плечi. її синi очi були сповненi вiдчаю i болю.