УР згадав про маленьких людей. Вiн пiдняв руку-манiпулятор, ввiмкнув систему зв'язку i попросив керуючого робота дати iзолятор, палату номер дев'ять.

Дiти знемагали вiд крику. УР швидко виключив зв'язок, промовив:

- Їхня система потребує енергiї. Маленькi люди вимагають живлення. УР зробить все, що необхiдно, i прийде до них.

Вiн пiдсунувся до iнструментальної шафи, вiдчинив її, знайшов там витки проводiв, iнструменти, якими користувався капiтан. УР подумав, розшукав у своїй пам'ятi iнформацiю про прийом роботи, яку треба виконати. Згадавши все, вiн хутко почав перебудову пiдставки. Коли проводи з'єднали руховий вузол "кiнцiвок" з енергетичним центром автомата, вiн, пiднявшись на руках-манiпуляторах, "сiв" на пiдставку. Наклавши з бокiв кiлька пластинок, УР з'єднав себе з ногами-колiщатами.

- Здається, все, - сказав вiн, посилаючи в систему руху iмпульс-бажання.

Колiщата закрутились. УР швидко помчав до дверей, вдарився об порiг. Сказав:

- Не треба поспiшати. УР ще не звик. Необхiдне тренування, накопичення досвiду.

Подумавши, УР промовив:

- А тепер - в iзолятор.

Вiн пiдкотився до дверей, де лежала Марiя. Спрямувавши на неї приймачi радiацiї, УР вiдзначив високу активнiсть випромiнювання тiла. Вiн обережно охопив Марiю руками, вiдтягнув її вбiк. Подивився на неї, подумав про те, що треба дослiдити її тiло, а також тiла iнших космонавтiв. Але це потiм, пiсля вiдвiдин iзолятора.

УР минув довгий коридор, обмацуючи шлях поперед себе невидимими променями локацiї. Нарештi вiн пiдкотився до круглого люка iзолятора i пiдняв руку, щоб натиснути кнопку. Потiм згадав, що заражений радiацiєю. Вiн вернувся назад, зайшов у лабораторний вiдсiк i ввiмкнув аналiзаторну установку. Його поверхня справдi була радiоактивною. УР увiмкнув дезинфенцiйний пристрiй, прийняв потужний газовий душ. Пiсля цього вiн, вже не вагаючись, увiйшов до iзолятора.

Ось i палата № 9. УР вiдчинив дверi. Пронизливi крики маленьких космонавтiв оглушили його. УР миттю зменшив потужнiсть сприймання звуку, сказав: